Диктант
Біло/цві(т, тт)я каштанів
(На)в..сні коли р..ясним біло/цві(т, тт.)ям каштанів (і, й) акацій закипає (К, к)иїв в..чорами синіми в..ходжу я (на)круті (і, й) з..лені (з, с)хили (Д, д)ніпра.
Знайомою сте..кою проб..раюс.. (у)парк до (А, а)скол..дової могили сідаю (на)лавці під білим наметом ро(з, с)квітлої акації слухаю дивний (за)чарова(н, нн)ий гомін з..млі.
Солодкі пахощі настоя(н, нн)их (на)сонці акацій пл..вут.. (в, у) повітрі зл..(г, х)ка паморочат.. голову (і, й) в..кл..кают.. (в, у) душі т..рпкий смуток. (В, У) гущавині що запл..ла круті (Д, д)ніпровс..кі (з, с)хили (не)вгаваючи с..півают.. зал..ваючись соло(д, т)ким щеб..том солов..ї (і, й) піс..ні запіз..нілих молодих вес..лярів линуть (з)низу (від)ріки котят..ся над (Д, д)ніпровс..кими плесами.
Заходит.. блакитна ніч ясними м..рехтливими зорями гаптуючи небо (і, й) тихими лунами оз..ваються з..лені парки (на)косогорах пл..вуть (над)ними звуки пісен.. (з, с)хвил..ваний шепіт пр..тишені с..міхи.
То в..ходить юніс..ть на (Д, д)ніпрові кручі під місяц.. (і, й) зорі де білим полум..ям с..вічок догорают.. каштани.
…(Наді)мною тихо шумлять.. акції стоят.. мов/би загорнувшись (в, у) білі ніжні прозорі тканини срібне м..реж..во (за)плітає (в, у)їхні р..ясні крони місяць ласкавий віт..р г..лубить їхні куч..р
Білоцвіття каштанів.
Навесні, коли рясним білоцвіттям каштанів і акацій закипає Київ, вечорами синіми виходжу я на круті й зелені схили Дніпра. Знайомою стежкою пробираюся в парк до Аскольдової могили, сідаю на лаві під білим наметом розквітлої акації і слухаю дивний зачарований гомін землі.
Солодкі пахощі настояних на сонці акацій пливуть у повітрі, злегка паморочать голову й викликають у душі терпкий смуток. У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї. І пісні запізнілих молодих веслярів линуть знизу від річки, котяться над дніпровськими плесами.
Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень, схвильований шепіт, притишені сміхи.
То виходить юність на дніпровські кручі, під місяць і зорі, де білим полум’ям свічок догорають каштани.
Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні, прозорі тканини. Срібне мереживо заплітає в їхні рясні крони місяць, ласкавий вітер голубить їхні кучері.