для текста:
1)тема ,
2)идея,цель
3)стиль текста
4) тип речи, жанр
5)количество смысловых частей .

Преабразуйте текст форму тезисного плана.
Древнейшие сохранившиеся до нашего времени каменные постройки — храмы — относятся к середине XI века. Это было время правления Ярослава Мудрого. В крупнейших городах были построены самые величественные храмы своего времени, которые затмили всё, что было создано в предыдущие эпохи. Они не были превзойдены и в последующий период феодальной раздробленности.

Самым значительным зданием в Х—ХІІІ веках был собор Софии в Киеве. Г. Логвин пишет: «Среди всех этих всемирно известных храмов Софийский собор в Киеве занимает первое место по своей красоте, величественности и масштабам. Более того, во всей Европе той поры не было построено ничего, что могло бы сравниться с ним».

Собор построен в 1037 году великим князем Ярославом Мудрым на месте победоносной битвы киевлян с печенегами. Собору было отведено самое высокое место города. Путнику, через какие бы ворота он ни вошёл в Киев, открывалось невиданное чудо — тринадцатикупольный Софийский собор.

Это было невиданное по масштабам строительство, осуществлённое в несколько этапов. Сначала возвели основное ядро собора, окружённое с трёх сторон открытой одноярусной галереей. Затем у западного фасада возвели две башни для входа на хоры. И наконец, построили наружные каменные арки и внешние открытые галереи, а над внутренними галереями был надстроен второй этаж. Строительство такого грандиозного сооружения, требовавшего огромных расходов, было весьма рациональным и экономичным.

Огромные размеры здания производили на современников сильное впечатление. Поражённому зрителю при входе в собор открывались арочные просветы внешних, а затем и полутёмных внутренних галерей, утопающее в торжественном и таинственном полумраке пространство с вереницей внутренних столбов. Изумляло залитое ярким светом центральное полукупольное пространство, украшенное роскошными многоцветными мозаиками и фресками.

Позднейшие пристройки и надстройки сильно изменили собор. В конце XVII века, когда над собором построили шесть новых куполов, были изменены и пять древних куполов, которым придали грушевидную форму, характерную для украинской архитектуры XVII—XVIII веков, а окна были украшены наличниками, близкими к архитектуре конца XVII века. Предполагают, что для выполнения работ гетман Мазепа пригласил самых известных в то время мастеров. Это была самая большая реконструкция собора.

В дальнейшем собор не претерпел сколько-нибудь существенных изменений. Но и сегодня манит, зовёт к себе чуткую душу.​​

Відповідь на завдання.

Твір"Ми відповідальні за тих,кого приручили".

Без чого не можна жити людині,щоб бути справді щасливою?Звичайно,це дім і родина.

Родина-це ті,хто піклуються і переживають за тебе,уболівають і співчувають.Іноді трапляється так,що людина залишається самотньою.

Щоб уникнути самотності,щоб знати,коли ти повертаєшся додому,що на тебе там чекають,люди заводять тварин.Це прекрасні істоти,які дарують радість спілкування,відчуття,що ти не один,що ти комусь потрібний.

І не встигаєш переступити поріг,а до тебе кидається твій улюбленець,який чекав на твоє повернення з нетерінням і вимагає,щоб йому приділили увагу.Хто б то не "був"він прекрасно знає,що є повноправним членом родини,де його люблять і ніколи не образять,бо він довірився людині і не має нікого ближчого за неї.

Кожна тварина має свій характер,свої особливості,уподобання.Беручи в дім будь-яку живу істоту,ми беремо на себе велику відповідальність.

Бо всі тварини беззахисні перед людиною,а ми дуже часто користуємося цим.

Люди забувають,що тварини-їхні найближчі друзі,які не мають звички зраджувати.

Буває навпаки-люди зраджують своїх домашніх тварин:зневажають їх,викидають на вулицю,віддають іншим,не думаючи про те,що серце цієї істоти вже навіки віддано саме їм.

Взявши додому маленьке цуценятко,людина милується ним та його пустощами,але тільки-но це цуценятко виристає у велику собаку,то починає набридати го-і опиняється на вилиці.І цей господар не хоче щнати,що його підопічний уже встиг прив'язатися до нього і що він непристосований до життя на вулиці.

Люди на відчувають відповідальності за свої вчинки,і тому на вулицях нашого міста так багато бездомних тварин.

Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!

На чужині ще більше батьківщину цінують

Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.

З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.

Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.

Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.

Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.