До поданих слів дібрпти синонім з часткою - Не-, щоб вони писалися разом. 1) Ворог - недруг, рабиня, нужда, нестатки, безладдя, зневага, хиба, хвороба, невіглас.
Часто в житті бувають моменти коли нестерпно болить за мою державу. Коли споглядаю як безсоромно паплюжать її мову, зводять нанівець всі традиції, нищать культурну спадщину та потім жаліються, що не достатньо щасливі у своїй країні, не достатньо комфортно себе почувають. А подумати про те, що для свого ж світлого майбутнього у цій державі варто було б з повагою ставитись до культури та всього, що було виборено у важких війнах нашими дідами та прадідами, занадто важко, адже куди простіше кинути папірець на вулиці і нарікати на інших, що у нас брудні вулиці міст, так, що й соромно показувати туристам! Як боляче, що багато людей так думають і роблять. Але я вірю, що переживши стільки лих зазнавши стільки бід і нещасть наша Україна буде процвітати, а наш народ буде пишатись собою, за те, що створили, зберегли та розвивають таку могутню і багату країну. Країну з найродючішими чорноземами, країну з найщирішими людьми, країну з найцікавішою та найбагатшою культурою, країну з величною історією, та країну, з найщасливішими жителями!Майбутнє моєї держави залежить від мене і таких як я! За інших я ручатися не можу, але від себе скажу з гордістю та відповідальністю, що я зроблю усе можливе і неможливе, але моя Україна, яку я люблю понад усе і не бачу сенсу життя без її осяяного майбутнього, буде процвітати і весь світ з цікавістю та заздрістю гатиме за її розвитком! Люди зі всього світу приїжджатимуть, щоб подивитись на славні Карпати, на Шацькі озера, на Чорне море, у старовинний та пройнятий історією Львів, та ще на багато інших не менш цікавих визначних місць! А я йтиму по Хрещатику, ведучи за руку своїх діточок і з гордістю та захопленням скажу: «Ми-діти твої Україно, а ти наша мати, що дала нам дорогу у світ!».
Зрада… Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада – це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада – то ніби навмисне приниження близької людини. Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. Тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати. Так у всьому – у дружбі, коханні, на роботі – у будь-яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро. Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша – людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга – в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки. Кажуть, найгірша зрада – то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав’язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс? Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя – проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.
