До середнього роду належать слова рядка А метро, Баку, паливо, євро Б алое, нетто, збіжжя, хлопчик В хлоп’я, брутто, Кіліманджаро, ягня Г піддашшя, акварель, корито, гну Д депо, лібрето, шосе, батько.
За увесь цей рік, що ви провели з нами, ми вивчили дуже багато важливих уроків. І я зараз не тільки про навчання, але й про життєві. Ви навчили нас дуже цікавому матеріалу, який нам справді знадобиться у житті. Ви також дарували нам веселі митті, передавали свою мудрість. За цей навчальний рік, ви віддали нам частинку себе, своїх знань... Я дуже хочу подякувати вам за усі ці моменти, уроки та багато іншого за весь цей чудовий рік. Хочеться сказати вам велику дякую, за всю вашу пророблену роботу, працю.
Змалку треба шанувати рідну мову, навчаючись від батька й матері, від бабусі і дідуся отого мовного багатства.. Діти дошкільного віку повинні знати щонайменше дві-три тисячі слів. У вашому ж віці цей запас має збільшитись принаймні в пять разів. На жаль це буває не завжди.
Від чого йде оця мовна бідність? Від того, що учні на жаль мало читають. Запам'ятайте, ви повинні читати в три, в чотири рази більше, ніж рекомендує шкільна програма. Книга — то джерело знань. Ще давні єгиптяни говорили: «Ти повинен звернути своє серце до книг». А великий римський трибун Цицерон сказав: « Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі».
Можна багато навести мудрих слів, сказаних великими людьми. Так скажімо Декарт писав: « Читання книги — це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків». Тарас Шевченко говорив: «Книги для мене необхідні, як хліб насущний».
Література за висловом Горького наповнює ідеї плоттю й кров’ю. Знання літератури безсумнівно тісно пов’язане з моральним вихованням людини, відбиває її духовний світ.
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури, в них мудрість і краса, глибина людських переживань і поклик до щастя. Книги як писав мудрий Айбек збирають перлини людської мислі і передають їх нащадкам. Ми підемо в землю, а книги збережуться навіки.
Література вчить нас жити, дякуючи тому, що сприйняття художнього образу пробуджує в нас естетичні й моральні почуття в їхньому тісному єднанні. Читання художнього твору — своєрідний творчий процес: учень, який читає літературний твір, наповнює слово пристрастю свого серця.
Люба ( ім'я, по-батькові вчительки),
За увесь цей рік, що ви провели з нами, ми вивчили дуже багато важливих уроків. І я зараз не тільки про навчання, але й про життєві. Ви навчили нас дуже цікавому матеріалу, який нам справді знадобиться у житті. Ви також дарували нам веселі митті, передавали свою мудрість. За цей навчальний рік, ви віддали нам частинку себе, своїх знань... Я дуже хочу подякувати вам за усі ці моменти, уроки та багато іншого за весь цей чудовий рік. Хочеться сказати вам велику дякую, за всю вашу пророблену роботу, працю.
Змалку треба шанувати рідну мову, навчаючись від батька й матері, від бабусі і дідуся отого мовного багатства.. Діти дошкільного віку повинні знати щонайменше дві-три тисячі слів. У вашому ж віці цей запас має збільшитись принаймні в пять разів. На жаль це буває не завжди.
Від чого йде оця мовна бідність? Від того, що учні на жаль мало читають. Запам'ятайте, ви повинні читати в три, в чотири рази більше, ніж рекомендує шкільна програма. Книга — то джерело знань. Ще давні єгиптяни говорили: «Ти повинен звернути своє серце до книг». А великий римський трибун Цицерон сказав: « Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі».
Можна багато навести мудрих слів, сказаних великими людьми. Так скажімо Декарт писав: « Читання книги — це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків». Тарас Шевченко говорив: «Книги для мене необхідні, як хліб насущний».
Література за висловом Горького наповнює ідеї плоттю й кров’ю. Знання літератури безсумнівно тісно пов’язане з моральним вихованням людини, відбиває її духовний світ.
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури, в них мудрість і краса, глибина людських переживань і поклик до щастя. Книги як писав мудрий Айбек збирають перлини людської мислі і передають їх нащадкам. Ми підемо в землю, а книги збережуться навіки.
Література вчить нас жити, дякуючи тому, що сприйняття художнього образу пробуджує в нас естетичні й моральні почуття в їхньому тісному єднанні. Читання художнього твору — своєрідний творчий процес: учень, який читає літературний твір, наповнює слово пристрастю свого серця.
Объяснение: