До ть будь ласка дуже треба ​

-Привіт, Зима!
-Привіт, (Ваше ім'я).
-Ти така красива цього року!

-Та в календарі залишилися лічені дні до приходу весни..
-Не потрібно сумувати!
-Авжеш.. З весною прийдуть дощі, які я так не люблю!
-Кожній порі року свій час, запам'ятай це. Чи буває таке, щоб я влітку прийшла? Мої сестри не такі не приємні, як спочатку подумаєш.
-А й справді, весна, літо, осінь, ці пори принісять щось нове!
-А поки у нас є час, краще за своїх друзів і гайда спускатись з гірки!
-Дозустрічі, Зимо!
-Бувай, здорова(здоровий)!

Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник  та Прикметник. І були вони добрими  друзями.  В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.

Та якось, одного разу  вирішив Прикметник, що він головніше від  Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.

Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.

І пішов до Іменника просити пробачення.

Прийшов і говорить:   " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.Пробач мені ".  І звичайно Іменник пробачив Прикметника.

І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.