Примерно так:Мені мама робе добро.Моя матуся кожного дня робить для мене щось приємне, вона дарує мені свою любов і тепло. Саме це, я вважаю найбільшим у світі добром. Я дуже вдячна їй за це і тому намагаюсь бути слухняною і вихованою. Ще я хочу згадати про те добро, яке мені дарують й інші члени родини. Вони дають мені цінні поради, що дійсно допомагають мені вирішувати багато проблем.
Я вважаю: добро - це найцінніший скарб, що є в душі кожної людини. І тому так важливо не втрачати його, а просто дарувати рідним і близьким його маленькі шматочкии кожного дня і звичайно ж отримувати його зворотньо.
Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті.
Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо.
Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою. На жаль, не всі свідомі того, що мова – це душа народу, а її втрата веде до зникнення самої нації
Примерно так:Мені мама робе добро.Моя матуся кожного дня робить для мене щось приємне, вона дарує мені свою любов і тепло. Саме це, я вважаю найбільшим у світі добром. Я дуже вдячна їй за це і тому намагаюсь бути слухняною і вихованою. Ще я хочу згадати про те добро, яке мені дарують й інші члени родини. Вони дають мені цінні поради, що дійсно допомагають мені вирішувати багато проблем.
Я вважаю: добро - це найцінніший скарб, що є в душі кожної людини. І тому так важливо не втрачати його, а просто дарувати рідним і близьким його маленькі шматочкии кожного дня і звичайно ж отримувати його зворотньо.
Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті.
Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо.
Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою. На жаль, не всі свідомі того, що мова – це душа народу, а її втрата веде до зникнення самої нації