Вирвати кілок із землі мені вдлось з легкістю. Коза спочатку розгубливо зробила декілька кроків у бік і зрозуміла, що її більше нічого не тримає. Вона задоволено похитала головою і швидко попрямувала до невеликого садка. Садок той давно ніким не доглядався і огорожа була майже зруйнована. Манька швидко зникла за розлогими кущами ясенка і калини. Я з великою душевною втіхою попрямував до товаришів і через декілька хвилин мої думки вже були зайняті іншими речами. Але коли я повернувся ввечері додому, мене чекала неприемність. На порозі стояла розлючена мати разом із сусідкою. Вона сварила мене за те що я відв"язав козу. Виявилось, що сусідка знайшла її у своєму городі, коли та зі спокійною совістю їла капусту. Мені стало соромно за свій вчинок. Я ж хотів щоб було краще, а виявилось, як завжди Наступного ранку я знову побачивв прив"язану сумну Маньку.
Відповідь:
Називний п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість
Родовий п’яти (п’ятьох) тисяч дев’ятисот п’ятдесяти (п’ятдесятьох) шести (шістьох)
Давальний п’яти (п’ятьом) тисячам дев’ятистам п’ятдесяти (п’ятдесятьом) шести (шістьом)
Знахідний п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят (п’ятдесятьох) шість (шістьох)
Орудний п’ятьма (п’ятьома) тисячами дев’ятьмастами (дев’ятьомастами) п’ятдесятьма (п’ятдесятьома) шістьма (шістьома)
Місцевий на/у п’яти (п’ятьох) тисячах дев’ятистах п’ятдесяти (п’ятдесятьох) шести (шістьох)
Пояснення:
Вирвати кілок із землі мені вдлось з легкістю. Коза спочатку розгубливо зробила декілька кроків у бік і зрозуміла, що її більше нічого не тримає. Вона задоволено похитала головою і швидко попрямувала до невеликого садка. Садок той давно ніким не доглядався і огорожа була майже зруйнована. Манька швидко зникла за розлогими кущами ясенка і калини. Я з великою душевною втіхою попрямував до товаришів і через декілька хвилин мої думки вже були зайняті іншими речами. Але коли я повернувся ввечері додому, мене чекала неприемність. На порозі стояла розлючена мати разом із сусідкою. Вона сварила мене за те що я відв"язав козу. Виявилось, що сусідка знайшла її у своєму городі, коли та зі спокійною совістю їла капусту. Мені стало соромно за свій вчинок. Я ж хотів щоб було краще, а виявилось, як завжди Наступного ранку я знову побачивв прив"язану сумну Маньку.