До іть! Установіть відповідність між числівником та його синтаксичною роллю
1.Два по три – буде шість.
А підмет
2.Третя пара в мене - українська мова.
Б присудок
3.За три кроки від будинку цвіли чорнобривці.
В додаток
4. Краще десятьом дати, ніж одного просити.
Г означення
Д обставина
З першої ж хвилини Шевченко відчував себе в солдатському строю безпорадним. Усе його єство протестувало проти цього насильства, безглуздого фізичного виснажування. Цей внутрішній опір підсвідомо надавав його рухам незграбності.
Муштра тривала добрих дві години. Потім було навчання. Шевченкові дали рушницю, навчили розбирати й збирати її. Після цього –знову муштра. По тому довелося задихатися від смороду в розпеченій сонцем казармі. Махорковий дим їв горло й очі. Боліла голова, нестерпно нили натруджені ноги. В душі бився розпач від свідомості того, що він приречений на фізичні муки й духовне отупіння.
Спливав день за днем, і кожен з них був точним повторенням минулого. І ось прийшла неділя.Як завжди, вранці розбудив його барабан.
Як завжди, вивели солдатів на перевірку. Після сніданку їх повели до церкви, а потім усі розійшлися хто куди.
Шевченко обігнув церкву й пішов курною вулицею, заваленою сміттям. Пройшов повз будинок священика й чепурні офіцерські будиночки. Далі пішли дерев’яні, потемнілі від часу хати уральських козаків. Ще далі – жалюгідні подоби людського житла, непобілені, обмазані глиною. Їхні низенькі пласкі дахи були на рівні людського зросту, а вікна біля самої землі.
Вийшовши нарешті з Орська, Шевченко крутим берегом збіг до Уралу. Він пішов уздовж ріки і йшов довго-довго, заглиблений у свої невеселі думи. Річка крутим звивом повернула убік, а Кобзар все йшов і йшов. Врешті-решт він зупинився і повів навкруги очима.
Неосяжний степ замкнув навколо нього свою круглу пласку чашу, вкриту блакитною півкулею неба. Тихо й порожньо було тут, ані птахів, ані тушканчика, ані цікавого ховрашка.
Один! Один! Не існує гіршої муки для митця, ніж бути позбавленим змоги творити...
У розпачі впав він обличчям у траву і розридався. Розпач наче танув у сльозах і відступав од душі. Поступово замість одчаю душа його сповнювалась рішучістю. Шевченко звівся на ноги. Погляд його став твердим. Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки й сіруватий полин.
У казармі було майже порожньо. Шевченко відчинив свою шафу, взяв кілька схованих там аркушів паперу, пішов у степ, за вали.
Там, на березі тихої Орі, порослої густим очеретом, зшив він собі малесеньку книжечку й записав до неї свій перший невільницький вірш.
сорі шо може забагато
В нашому житті сьогодні багато недоліків. Треба щось робити з ними, а не бути просто гачем.
Потрібно засуджувати їх, але, звичайно, цього замало. Кожен з нас повинен усвідомлювати свою значущість для країни, не бути байдужим. Можливо треба йти на майдан, як зараз роблять багато людей, і відстоювати свою точку зору, або організовувати страйки та писати в пресу, якщо нас щось не задовольняє, впевнена, це змусить
верхи нашої країни звернути увагу на наші прохання: підняти зарплату, покращити умови життя .
На мою думку, окрема людина зобов’язана прожити щасливе гідне життя. Бо, щоб, коли вона згадала все, їй було не соромно. Людина, як найрозумніше створіння зобов’язана дарувати все своє душевне тепло, незгасний вогник свого серця служінню людям. Тих, хто хоче тільки спокійного життя для себе, важко зрозуміти.
Кожен з нас має бути духовно сильним і морально чистим, творити добро в країні, нехай воно буде навіть маленьким. Все починається з того, що треба запропонувати місце інваліду та старому в транспорті, припинити
підлість, до в біді – роблячи ці маленькі вчинки ти вже зробиш користь людині., а значить і країні в цілому. Не можна відноситись байдуже до того, що відбувається навколо тебе.
Треба робити все, щоб бути чесною, гідною людиною. Обов’язково треба шанувати батьків, вчителів і людей похилого віку, намагатись до друзям, добре поводитися з народами, які живуть в Україні. Для того, щоб Україна піднімалась, потрібно піклуватися про її зміцнення, любити і оберігати її незрівнянну природу.
Можна посадити дерева та квіти, щоб природа країни була багатшою, можна очистити джерельце, щоб вода була чистіше. Будьмо корисними Україні, починаючи з малого, розвивай свої здібності і таланти, добре вчись, працюй так, ніби ти віддаєш частку свого хисту улюбленій справі.
Дорога Україно! Ти цінна для всіх нас. Для кожного її сина і дочки не існує землі милішої від тої, де він народився і живе.
Ніколи не промінюйте свою країну на іншу, тому що пам’ятайте:: минуть важкі часи, і країна підніметься та стане новітньої державою, для щастя. Ми, діти твої, Україно, даємо обітницю, що подаруємо тобі тепло своїх долонь і розум, і серця.
Необхідно вірити в світле майбутнє України. Адже ми – частка її майбутнього! Треба вірити в краще!
https://ukrtvory.ru/shho-mozhna-zrobiti-dlya-majbutnogo-ukra%D1%97ni.html