На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!
Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?
Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!
Ми готувалися до контрольнольної роботи. Усі сиділи тихо, але коли прийшли до нас старшокласники, усе стало зовсім інакше. Усі почали галасувати, кричати, їздиди ровером по класі. Дівчата пішли по вчительку , і сказали що там в них шум і гум. Вчителька сказала що зараз їм запише зауваження у щоденник і дасть їм поза вуха. Коли вона прийшла до класу , усі сиділи тихо. Вона нас питала чи був тут хтось крім нашого класу . Усі хором сказали що ні. Вона повернулася на своє місце. Далі таке траплялося 5 разів. Але коли останній раз вчителька залишилася, то старшокласники прийшли і вчителька розмовляла з ними і тоді пішла співати різні веселі пісні, танцювала з кожним вальс. Ось така у нас була весела та смішна підготовка до контрольної роботи.
На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!
Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?
Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!
Вчителька сказала що зараз їм запише зауваження у щоденник і дасть їм поза вуха. Коли вона прийшла до класу , усі сиділи тихо. Вона нас питала чи був тут хтось крім нашого класу . Усі хором сказали що ні. Вона повернулася на своє місце. Далі таке траплялося 5 разів. Але коли останній раз вчителька залишилася, то старшокласники прийшли і вчителька розмовляла з ними і тоді пішла співати різні веселі пісні, танцювала з кожним вальс. Ось така у нас була весела та смішна підготовка до контрольної роботи.