Якби я був чарівником, я би використовува свої здібності на поміч іншим. Для початку, я вирішив би екологічні проблеми в світі, такі як забруднення навколишнього світу. Лише в Київській області, по підрахункам в 2009 році, в атмосферне повітря було викидено дев'ять цілих п'ять десятих тонн шкідливих речовин на один квадратний кілометр. Я би зробив акліматизацію рослин, які внаслідок господарського впливу людини, зникли зовсім. Двоє моїх друзів дуже хворіють, тому я б вилікував їх, та багато інших людей. Я б назаважди видалив з цього світу табак, та інші наркотичні рослини. Я б міг легко боротися зі злочінністю, до бідним та хворим. Але треба не забувати про баланс всесвіту. Слід все ж таки пам'ятати, що якщо десь щось виросло, то ще десь воно загинуло. Лікуючи когось, в цей самий момент хтось інший може захворіти невиліковно. Але б я, в силу своїх можливостей, робив би усе, щоб люди були щасливі, більше посміхались. Якщо кожен з нас буде робити хоч по одній добрій справі в неділю, ми самі станемо чарівниками, хоча і без магії, і зробимо когось щастливими.
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Відповідь:
Якби я був чарівником, я би використовува свої здібності на поміч іншим. Для початку, я вирішив би екологічні проблеми в світі, такі як забруднення навколишнього світу. Лише в Київській області, по підрахункам в 2009 році, в атмосферне повітря було викидено дев'ять цілих п'ять десятих тонн шкідливих речовин на один квадратний кілометр. Я би зробив акліматизацію рослин, які внаслідок господарського впливу людини, зникли зовсім. Двоє моїх друзів дуже хворіють, тому я б вилікував їх, та багато інших людей. Я б назаважди видалив з цього світу табак, та інші наркотичні рослини. Я б міг легко боротися зі злочінністю, до бідним та хворим. Але треба не забувати про баланс всесвіту. Слід все ж таки пам'ятати, що якщо десь щось виросло, то ще десь воно загинуло. Лікуючи когось, в цей самий момент хтось інший може захворіти невиліковно. Але б я, в силу своїх можливостей, робив би усе, щоб люди були щасливі, більше посміхались. Якщо кожен з нас буде робити хоч по одній добрій справі в неділю, ми самі станемо чарівниками, хоча і без магії, і зробимо когось щастливими.
Пояснення:
Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення: