Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або до каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі до . Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.
Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.
З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.
Василько, стоячи (недоконаний) на лаві, в дитячому чистому подиві позирав на матір, не розуміючи (недоконаний) , що їй болить, чому великі сяючі сльози раптом бризнувши (доконаний) з очей, повільно котяться і котяться по щоках. В погожі дні Данько, напнувши (доконаний) на плечі материн латаний кожух, любить поратися надворі по хазяйству або, вийшовши (доконаний) до річки, подовгу стоїть з костуром на згірку, уважно приглядаючись (недоконаний) до світлої, розблислої на сонці зарічанської далечі, чутливо прислухаючись (недоконаний) до молодих бентежливих звуків весни
Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або до каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі до . Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.
Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.
З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.
вигнувши
учепившись
розкриваючи
затуляючи
Василько, стоячи (недоконаний) на лаві, в дитячому чистому подиві позирав на матір, не розуміючи (недоконаний) , що їй болить, чому великі сяючі сльози раптом бризнувши (доконаний) з очей, повільно котяться і котяться по щоках. В погожі дні Данько, напнувши (доконаний) на плечі материн латаний кожух, любить поратися надворі по хазяйству або, вийшовши (доконаний) до річки, подовгу стоїть з костуром на згірку, уважно приглядаючись (недоконаний) до світлої, розблислої на сонці зарічанської далечі, чутливо прислухаючись (недоконаний) до молодих бентежливих звуків весни