Фразеологізм ніякий не родич

Українські народні звичаї і традиції
      Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
      Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
      Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
      Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, а трнор 

Восени і взимку наш народ відзначає народні та релігійні свята. Це Покрови, Новий рік, Різдво, Старий новий рік.
     Найбільшим релігійним святом є Різдво. До нього готуються заздалегідь, вивчають колядки, готують вертепні вистави. Напередодні відзначають Святвечір. Наша сім’я ретельно до нього готується. Тато заносить до хати дідуха. Я застеляю стіл білим обрусом. Мати готує дванадцять страв. Як тільки запалає перша зірка , уся родина молиться та радісно сідає до столу. Тут вже є смачна кутя. Після вечері колядують. За гарну коляду господарі пригощають колядників смачними пампухами та теплим узваром. У всіх на обличчях ясніє посмішка. Чути вітання звідусіль: “Христос рождається!” , “Славімо його!”. Мені дуже подобається Різдво.
     Я завжди із великою радістю і надією очікую на це свято.