I. перепишіть речення, розкриваючи дужки.
1. перепілки кричать у (не)скошених нивах вівса, дзвінко перегуку.
ються від щастя (т. масенко). 2. і вам, мамо, за вічну любов і всю
(не)оплачену ласку (д. луцен.ко). 3. ромашка на ноги зіпнеться послу-
хать (не)займану тишу (г. кривда). 4. багато є іще казок (не)читаних
тобою (м. познанська). 5. осінь у серце веде смуток (не)жданий. біль
мій ніким (не)розгаданий, але я до болю звик (м. семенко).
Часто доводится чути: "навіщо ті вірші? кому здалася ваша поезія?
будь-яку думку чудово можна висловити прозою ше, і зрозуміліше.
ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!
і швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш! "
та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?
поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. вплив поезії на людину неможливо передати словами. вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.
знаєте давньогрецьку легенду про гору парнас? на ній щовесни водили танки сестри аполона. це -- музи, прекрасні юні богині. кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. музи співали, аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.
звичайно, кожен чув вислів "зійти на парнас". це означає --дорівнятися талантом до муз та аполлона.
якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора гелікон почала швидко рости й доросла до неба. тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі пегасу повернути гору на місце. кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. на місці удари забило джерело. його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. може , хтось пробує віршувати? це чудово. проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. тому не поспішайте кожен свтворений вами рядок читати товарищами або надсилати до редакції. поети пишут не заради слави, а для душі!
Відповідь:
1. Одного дня самотній Будда знічев’я походжав берегом річки (озера) Лотосів.
2. У раю був обід (ранок).
3. Той Кандата, великий імператор (лиходій), за життя грабував (вбивав) людей, підпалював їхні поля (оселі) й учинив чимало інших добрих справ (злочинів).
4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу (стежку) повзе жучок (павучок).
5. Там, на дні пекла, у Крижаному (Кривавому) озері борсався Кандата.
6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж весело заспівав (сплеснув у долоні).
7. А тим часом купки (тисячі й тисячі) грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.
8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору! (Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!)».
9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору (розірвалася саме над Кандатою), і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю (зник у темряві).
10. Обличчя Будди просвітліло (посмутніло), і він пустився йти далі.
11. Мабуть, добродушним (жалюгідним) здався йому Кандата.
12. У раю бралося до вечора (полудня).