III. Виберіть рядок із дієприкметниками недоконаного виду. 1. Сумуючий, куплений, посинілий, просіяний, позолочений.
2. Руйнуючий, збудований, люблячий, печений, змолочений.
3. Тертий, читаючий, ніяковіючий, шитий, відповідаючий.
4. Висвітлений, червоніючий, печений, падаючий, знервований.
5. Лежачий, сидячий, читаний, митий, знайдений.
IV. У якому рядку всі дієприслівники мають доконаний вид?
1. Намалювавши, спізнившись, вітаючись, сміючись, заплативши.
2. Розірвавши, покохавши, знайшовши, радіючи, запам'ятавши.
3. Перекладаючи, переконавшись, пронісши, зачинивши, граючи.
4. Існуючи, атакуючи, позичивши, одягаючи, звернувши.
5. Сказавши, побіливши, зрозумівши, принісши, зачинивши.
V. У якому рядку всі слова з часткою не пишуться окремо?
1. Не/дописавши, не/гаючи, не/питаючи, не/вміючи, не/дооцінюючи.
2. Не/побачивши, не/пускаючи, не/здужаючи, не/вгаваючи, не/дочуваючи.
3. Не/зупиняючись, не/віддавши, не/чекаючи, не/діставши, не/подолавши.
4. Не/домовившись, не/думаючи, не/піклуючись, не/дбаючи, не/хтуючи.
5. Не/розуміючи, не/злякавшись, не/втручаючись, не/волячи, не/дописавши.
VІ. У якому рядку морфологічний аналіз підкресленого слова виконано
правильно?
У пожовклій торішній травиці з'явилися перші стеблини
(М. Коцюбинський).
1. У пожовклій — особлива форма дієслова — дієприкметник, початкова
форма — пожовкла, активного стану, доконаного виду, вжито в однині,
жіночого роду, у місцевому відмінку, у реченні — означення.
2. У пожовклій — особлива форма дієслова — дієприкметник, початкова
форма — пожовклий, пасивного стану, доконаного виду, вжито в однині,
жіночого роду, у місцевому відмінку, у реченні — означення.
3. У пожовклій — особлива форма дієслова — дієприкметник, початкова
форма — пожовклий, активного стану, доконаного виду, вжито в
однині, жіночого роду, у давальному відмінку, у реченні — означення.
4. У пожовклій — особлива форма дієслова — дієприкметник, початкова
форма — пожовклий, активного стану, недоконаного виду, теперішнього
часу, вжито в однині, жіночого роду, у місцевому відмінку, у реченні —
означення.
5. У пожовклій — особлива форма дієслова — дієприкметник, початкова
форма — пожовклий, активного стану, доконаного виду, минулого часу,
вжито в однині, жіночого роду, у місцевому відмінку, у реченні —
означення.
VІI. У якому рядку всі слова — дієприкметники?
1. Обсаджений, притихлий, тихий, полонений, підготовлено.
2. Розкраяний, підбілений, вимитий, червоний, прив'язаний.
3. Протертий, здоровенний, замкнутий, пекучий, страшенний.
4. Просіяний, порослий, сидячий, занесений, пожовклий.
5. Здійснений, нездоланний, несказаний, похилий, грізний.
Відповідь:
Привіт, Олег. Як справи?
-Все нормально. Бачиш, ось морозиво їм.
-А навіщо обгортку кинув на землю?
-Ну то й що? Тут і без мене багато сміття.
-Так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою.
-Що ти маєш на увазі?
-Тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?
-Ні.
-Але чому це постійно трапляється?
-Бо багато людей не забирають з собою своє сміття.
-То виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? Ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. Навколо нас те, що ми зробили.
-Я підняв обгортку. Пробач, мені дуже соромно. Я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. Тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. Бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує.
Пояснення:
Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.
Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;
Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)