Максим-«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»; Тугар-«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…» • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
Я люблю початок осені. Після довгих літніх канікул весело зустрічатися зі шкільними друзями. Літо скінчилось, а ще тепло. У такий час ми з однокласниками збираємо яблука у шкільному саду. Так було і цього року.
Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках.
Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний сад збирати врожай. Хлопці із кошиками залізли на дерева. А дівчатка зривали яблука з нижніх гілок та збирали із землі ті, що впали. (Але цього не можна робити, коли яблука треба зберігати тривалий час.) Я, як і інші хлопці, поліз на дерево. Став на міцну гілку, поруч із собою прикріпив кошик для яблук. Однією рукою я тримався, щоб не впасти, а другою — зривав червоні плоди. Півкошика яблук зібрав я лише з однієї гілки.
Працювати було весело. Ми перегукувалися з хлопцями. Чути було дзвінкий сміх дівчат. Ми попрацювали годину і зовсім не втомились. Після роботи ми залишили порожні кошики під деревом. їх знайдуть хлопці і дівчата з іншого класу, які прийдуть на урок праці після нас.
Тугар-«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…» • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
Я люблю початок осені. Після довгих літніх канікул весело зустрічатися зі шкільними друзями. Літо скінчилось, а ще тепло. У такий час ми з однокласниками збираємо яблука у шкільному саду. Так було і цього року.
Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках.
Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний сад збирати врожай. Хлопці із кошиками залізли на дерева. А дівчатка зривали яблука з нижніх гілок та збирали із землі ті, що впали. (Але цього не можна робити, коли яблука треба зберігати тривалий час.) Я, як і інші хлопці, поліз на дерево. Став на міцну гілку, поруч із собою прикріпив кошик для яблук. Однією рукою я тримався, щоб не впасти, а другою — зривав червоні плоди. Півкошика яблук зібрав я лише з однієї гілки.
Працювати було весело. Ми перегукувалися з хлопцями. Чути було дзвінкий сміх дівчат. Ми попрацювали годину і зовсім не втомились. Після роботи ми залишили порожні кошики під деревом. їх знайдуть хлопці і дівчата з іншого класу, які прийдуть на урок праці після нас.