Наш сучасний світ наскільки цікавий,що не встигаеш за всим гати і всим захоплюватись.Можно знайти собі купу завдань,безліч корисних справ і бути від цього счасливим та задоволеним. Але ,як правило не кожному сучасному підлітку та і дорослій людині це до смаку.Буває і так ,що людину захоплює зовсім друге,ганебне ставлення до свого життя.Тому кожен з нас повинен дбати про життя без спокуси.Навкруги нас дуже багато спокусливих речей - куріння тютюну,вживання наркотиків,ігроманія,вживання спиртних напитків.І це все в кінцевому результаті ні до чого доброго не доведе.Людина сама будує своє життя. І як дбайлий господар свого майбутнього повинна розуміти,що спокуса, яка нас оточує навкруги, це лише мішура,затуманювання очей,зло,ганьба.І тому кожен повинен мати рацію,якщо спокуситися на спокусу, яка оточує наше життя,то можно залишитися ні з чим.Без щасливого майбутнього, без сімії і друзів,без мрії на яку чекав все життя.Мабуть кожен знає,якщо хоч раз спробувати щось - наркотик,зілля, то повернутися до нормального життя дуже і дуже тяжко, а часом даже не можливо.Тому задумайтесь, варто це вашого життя? Я сподіваюсь,що більша частина дасть негативну відповідь.
Твір-опис природи в художньому стилі На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…
Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.
Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Наш сучасний світ наскільки цікавий,що не встигаеш за всим гати і всим захоплюватись.Можно знайти собі купу завдань,безліч корисних справ і бути від цього счасливим та задоволеним. Але ,як правило не кожному сучасному підлітку та і дорослій людині це до смаку.Буває і так ,що людину захоплює зовсім друге,ганебне ставлення до свого життя.Тому кожен з нас повинен дбати про життя без спокуси.Навкруги нас дуже багато спокусливих речей - куріння тютюну,вживання наркотиків,ігроманія,вживання спиртних напитків.І це все в кінцевому результаті ні до чого доброго не доведе.Людина сама будує своє життя. І як дбайлий господар свого майбутнього повинна розуміти,що спокуса, яка нас оточує навкруги, це лише мішура,затуманювання очей,зло,ганьба.І тому кожен повинен мати рацію,якщо спокуситися на спокусу, яка оточує наше життя,то можно залишитися ні з чим.Без щасливого майбутнього, без сімії і друзів,без мрії на яку чекав все життя.Мабуть кожен знає,якщо хоч раз спробувати щось - наркотик,зілля, то повернутися до нормального життя дуже і дуже тяжко, а часом даже не можливо.Тому задумайтесь, варто це вашого життя? Я сподіваюсь,що більша частина дасть негативну відповідь.
Пошук
Твір-опис природи в художньому стилі
На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…
Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.
Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.