КЛАСС

Завдання з вибором однієї правильної відповіді:

2.Знайдіть безсполучникове складне речення, у якому правильно поставлено розділові знаки:
а)Мусим добре знати - крім весни і літа, є ще в нашім серці осінь і зима.
б)Бери до серця і затям: душа творця не переквітне.
в)Дитинству все казковим видається: не збіднюйте ж душі його красу!
г)До правди тяжко ми доходим; неправда прийметься за мить.

3.Яке безсполучникове складне речення виражає одночасність явищ?
а)Порозстають тії білії сніги, покриються травицею всі луги.
б)Гули бджоли, щебетало птаство.
в)Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе.
г)Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле.

4.Знайдіть безсполучникове складне речення з неоднорідними частинами.
а)Мрія ставала дійсністю, дійсність була схожа на мрію.
б)Нема без витрати перемоги, без горя радості нема.
в)Найогидніші очі порожні, найпідліша брехлива сльоза.
г)Все залежить від людських зіниць: в широких відіб‘ються вся епоха.

5.Вкажіть безсполучникове складне речення, у якому між частинами потрібно поставити тире (розділові знаки пропущено):
а)Мої літа не монотонні дублі я змінююсь, як світанковий пруг.
б)З усього відчувала сьогодні має статись щось важливе.
в)Кричать сови спить діброва.
г)Не русалонька блукає то дівчина ходить.

6.Вкажіть безсполучникове складне речення зі значенням наслідку.
а)Як заздрю я тій білій хмарці: вона пливе у далечінь між подруг.
б)Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.
в)Прийшла любов непрохана й неждана - ну як мені за нею не піти?
г)Мої літа не монотонні дублі: я змінююсь, як світанковий пруг.

7.Вкажіть складне речення із сурядним та підрядним зв’язком.
а)То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний.
б)Був прозорий сонячний ранок, і мовчазні навколишн дбайливо усте-лені сріблястим сніговим килимом, так ясніли навпроти сонця, що аж сліпило очі.
в)Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.
г)Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.

8.Знайдіть складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.
а)І пахне сіно лугове, і зав’язь в чистих росах зріє, і в кожній гілочці живе на славний досвіток надія.
б)Сірі тумани купилися над нашою землею, брудні та важкі хмари вистилали високе небо, холодний вітер переганяв їх з одного боку на другий.
в)Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.
г)Я кажу: не було б Дон-Кіхотів, вже б давно повисіла земля.

9.Знайдіть складне речення зі сполучником підрядним і безсполучниковим зв’язком.
а)Ось сонечко світить надворі, сніг біліє, цвірінчать горобці.
б)У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.
в)Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні...
г)Багато не треба, щоб твердо знати: людина - найвищий вимір краси.

Завдання з кількома правильними відповідями:

10.Виділіть безсполучникові складні речення із значенням умови:
а)Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить.
б)Говорить - шовком шиє.
в)Вдалася ти крилатою - мусиш летіть.
г)Любиш кататись - люби й саночки возити.

Завдання на встановлення відповідності

11.Встановіть відповідність між безсполучниковими складними реченнями та розділовими знаками, які потрібно поставити в них
1.двокрапка
2.кома
3.тире
4.крапка з комою
А. Заспівала Ніна Матвієнко зал завмер, очікуючи дива.
Б. Знаю справедливість таки застане.
В. У гаю гаю вітру немає місяць на небі зіроньки сяють.
Г. Вже й дикі гуси в небі пролітали вже й лебеді кричали крізь туман.

ответ: Незважаючи на те, що ти давно мене ігноруєш, я мушу пояснити.

Я не можу працювати в умовах поганого освітлення.

У роботі трудових колективів допускаються недоліки, упущення.

Для цього буде необхідне швидке перевезення вантажів.

Зростає цікавість до проблем суспільно-політичного характеру.

Відповідь носить конкретний характер.

Необхідно зробити все, аби виконати плани.

Ми хочемо поговорити з вами про підготовку до випускного вечора.

Вчені винайшли чудовий компонент для хімічного очищення води

Объяснение:

АГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.