Папужку я побачила у книжці на ілюстрації. Він дивився на мене своїми великими чорними очима. Яскраві кольори пір’їного вбрання просто зачарували мене. Високий чубчик на голові підкреслював його величність. Дзьоб маленький та гострий. Дуже міцний. Лапки чіпкі. Адже він полюбляє показувати карколомні трюки. Ця екзотична пташка дуже відрізняється від наших птахів. Веселого папужку має моя подруга. Пташка ще маленька. Невеликого розміру. Вкрита жовтим яскравим пір’ям. Маленькі чорні оченята дивляться довкола. Дзьоб невеликий, проте міцний. Він птах екзотичний, чубчик на голові нагадує нам про це. Папужка часто видає звуки, схожі на слова. А ще він любить висіти на гілці, йому допомагають чіпкі лапки з гострими кігтиками. Я з подругою часто гаємо за його веселими витівками.
Колись давним - давно жили в реченні слова , не ділилися вони тоді за значенням Не було ні головних , ні другорядних членів речення. Жили всі на рівних : весело , спокійно...
Але одного разу трапилася в реченні метушня. Усі слова сполошилися.
-Як погано!
-Хто тут головний?
Кому ми доручимо свою команду ? Немає ні матусі , ні батька. Нікому замовити за нас ні слівця. Стали думати вони й гадати. Як же вийти з цього становища ? Кого ж головним можуть назвати ? І нарешті вони визначилися.
-Той , про кого говориться в реченні , буде головним для нас. ім'я йому - ПІДМЕТ . А що робити йому в реченні , тут ПРИСУДОК буде допомагати. Стануть вони нам батьком і матір'ю. Ну , а всі інші слова будуть їхніми діточками.
-Я буду означати предмет , на який спрямована дія або стан , і відповідатиму на питання непрямих відмінків ( кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? ). Ім'я моє буде ДОДАТОК.
Усі слова на місце стали та значення прийняли. Метушня припинилася , знову настав лад. Кожен тепер буде виконувати свою роль у реченні.
Колись давним - давно жили в реченні слова , не ділилися вони тоді за значенням Не було ні головних , ні другорядних членів речення. Жили всі на рівних : весело , спокійно...
Але одного разу трапилася в реченні метушня. Усі слова сполошилися.
-Як погано!
-Хто тут головний?
Кому ми доручимо свою команду ? Немає ні матусі , ні батька. Нікому замовити за нас ні слівця. Стали думати вони й гадати. Як же вийти з цього становища ? Кого ж головним можуть назвати ? І нарешті вони визначилися.
-Той , про кого говориться в реченні , буде головним для нас. ім'я йому - ПІДМЕТ . А що робити йому в реченні , тут ПРИСУДОК буде допомагати. Стануть вони нам батьком і матір'ю. Ну , а всі інші слова будуть їхніми діточками.
-Я буду означати предмет , на який спрямована дія або стан , і відповідатиму на питання непрямих відмінків ( кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? ). Ім'я моє буде ДОДАТОК.
Усі слова на місце стали та значення прийняли. Метушня припинилася , знову настав лад. Кожен тепер буде виконувати свою роль у реченні.