Контрольна робота. Числівник як частина мови
І рівень
1. У якому реченні виділене слово є числівником?
1. Як гул СТОЛІТЬ, як шум віків, як бурі подих, рідна мова (М. Рильський);
2. О, не ОЛИН нащадок Прометея блискучу іскру з неба здобував! (Леся Українка);
3...Вітер віє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину; на калині
ОДИНОКЕ гніздечко гойдає (Т.Шевченко).
а) першому;
б) другому; В) третьому.
ІІ. Які з наведених числівників є складними?
1.Мільярд.
2.Тринадцять. 3.Сорок. 4.Дві тисячі триста.
5.Одна десята
6.Дев'яносто.
а) 1 і 3; б) 4 і 5; в) 2 і 6;
І. У якому відмінку вжито числівник у реченні?
Землі, де правили залежні від київського князя місцеві князі, передавалися
ДВАДЦЯТЬОМ синам Володимира.
а) родовому;
б) давальному; в) місцевому.
І рівень
1. Розділіть подані кількісні числівники на три групи: цілі числа, дробові, збірні.
Три тисячі сорок два, дванадцятеро, обидві, чотири, нуль цілих і шість сотих, мільйон,
четверо, сімсот дванадцять, одна шоста, п'ятеро.
II. Перепишіть задачу. Числа, подані в умові, запишіть словами у потрібному
відмінку.
Равлик, поміщений в акваріум, за час з 16 години 30 хвилин вівторка до 9 години 24
хвилин найближчого четверга проповз по стінці 46,5 сантиметра. З якою середньою
швидкістю рухався равлик?
ІІ рівень
1. Запишіть числа словами. Доберіть до поданих числівників іменники і запишіть
словосполучення. 659; 40; 107; 0,78; 1/2.​

Понеділок, кажуть, день важкий, але саме цей день став для нас пам'ятним. Наша класна керівниця Інна Юріївна оголосила понеділок... Днем джентльмена. Вона пояснила, що джентльмен — це людина вихована, ввічлива, з гарними манерами. Ці якості треба виховувати в собі щодня. А поки ми повинні уявити себе джентльменами хоча б на один день. 

І ми "почали входити в образ" джентльмена... На перервах хлопчики намагалися, виходячи з класу, пропускати дівчаток уперед, у коридорі звільняли дорогу старшим. На уроках сиділи незвично тихо: не шепотілися, не підказували, не передавали записок, не викрикували — тобто поводилися ідеально. В усьому були підкреслено ввічливі. Звістка про те, що в нашому класі День джентльмена, миттєво облетіла школу. Спочатку всі просто здивувалися. Ми дуже хвилювалися, почували себе незвично в ролі джентльменів. Адже доводилося стежити і за своєю мовою. Треба було виглядати охайно. У їдальні ми не лізли, як звичайно, без черги за булочкою. Потім з нас почали жартувати: "Нічого, джентльмени, завтра ви станете такими, як і були: адже ви джентльмени на один день!" 

На виховній годині вчителька підвела підсумок Дня джентльмена. Вона ще раз зазначила, що джентльменами за один день не стають і все в наших руках: від того, як ми будемо виховувати в собі ці гарні якості, залежить і ставлення до нас навколишніх... 

Ми йшли до виходу зі школи з Вальком Жуковим, обговорювали сьогоднішній день. У дверях зіштовхнулися з жінкою похилого віку. Вона відступила, пропускаючи нас уперед. Ми, ніби нічого не сталося, спокійно пройшли мимо, розмовляючи про своє. І раптом Валька зупинився: "Але ж насправді так, ми виявилися джентльменами навіть не на день, а всього на декілька годин!" 

Ми сіли в тролейбус. От де багато можливостей показати себе джентльменами! На наш жаль, у тролейбусі було багато вільних місць, тому виявити своє джентльменство — поступитися місцем старшим — нам не вдалося. Ми вийшли з тролейбуса. За нами виходила навантажена сумками жінка. Не змовляючись, ми простягнули їй руки. Вона посміхнулася і сказала: "От це справжні джентльмени!" 

Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька з'являються веселі вогники, губи посміхаються, і від цього все його обличчя наче молодішає. 
Але мій батько не тільки грає зі мною, він вміє уважно вислухати мене. Батько — мій перший радник у всіх проблемах. Коли ми розмовляємо, очі батька знов змінюються. Тепер я бачу в них увагу, доброту, мудрість, спокій і знов той самий вогник. Батько розмовляє зі мною, як із дорослим. І я цим дуже пишаюсь. 
Я не люблю засмучувати батька, бо тоді в його очах згасає мій улюблений вогник. Вони тьмянішають, і я бачу в них біль або сором за мене. 
Я дуже люблю очі батька, я бачив у них різний настрій і різні почуття. Але ніколи не було в них неправди та фальші. Я впевнений, очі мого батька мене ніколи не зрадять.