Контрольна робота Ne 5 (тестові завдання). Речення з відокремленими членами 1. Укажіть речення з відокремленими обстоавинами: А Всюди камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну незламну стіну. Б Почувши краки, пташина повернула голівку до нас, втаілась. В Голосно ридаючи, кинулась Мирослава в його обійми. Г Усі мої друзі, за винятком Василя, погодилися зі мною. відокремленим членом речення є виділені слова: Зачаровують картини природи, обсипані сонячним промінням. А відокремлена прикладка Б відокремлений додаток В відокремлене означення Г відокремлена уточнювальна обставина. 3. Укажіть речення з відокремленим додатком: A Hiкого тут нема, крім мене й господині. Б Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні. в гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. Г Гот тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. 4. Укажіть речення, у якому правильно розстовлено розділові знаки: A Cniвають усі, крім дочки старого козака.. Б над берегам послався, невеликий, густо засвічений білою ромашкаю, луг. В Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ. Г Звучав потемнілий дзвін пудів, на тридцять. 5. Установіть вiдповідність між реченням і другорядним чаеном у ньому: 1. Bідокремлений уточню- вальний член речення 2. Bідокремлене озночення А Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману. |Б Тут, під кронами розпашілих каштанів, причатлися наші, повні щастя, літа. 3. Bідокремлена обставина В Не маю іншого тепла, окрім отчого краю. 4. Biдокремлений додаток Г Лев упав і довго, лежачи, стогнав. Д Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч. 6. Спишіть, поставивши розділові знаки, підкресліть відокремлені члени речення (відповідно до їхньої ролі в реченні) 1. Кожен птах свою пісню cпіваючи здіймається до небес. 2. Степ виднівся далеко-далеко притягуючи себе зором. 3. Паросток скроплений росою потягнувся до сонця. 4. В небі чистім і прозорім сонце сяє. 7. Виконайте синтаксичний розбір речення. Непрохідні ліси закривали весь р, окрім високих полонин. 8. Подані речення ускладніimь відокремленими членами. 1. Наша столиця- це своерідний музей... (відокремлене означення). 2. Iм'я Надії Савченко.. (відокремлена прикладка) відоме сьогодні всьому світу. 3. У світі все знайде... (відокремлений додаток). 4. Дорога (відокремлена обставина) вела все далі від рідної ХАТИ
Мабуть,рідко знайти ту людину яка б не захоплювалась своїм ріним краєм,його барвами,різноманітністю.Не всі люди цінують красу природи,вони то ломають гілки дерев,в лісі після невеличкого пікніка залишають сміття.Люди не помічують яка краса навколо них,авжеж,тепер в сучасному світі люди більшість свого часу проводять за телефонами,компютерами,тощо.А деякі люди вони зацікавлюються природою,все більше і більше хочуть знати про неї.І також й садють дерева,квіти. Рослиність України дуже багато й різноманітна. Без рослин життя наше було б похмуре,сіре.Ці квіти — наші обереги, окраса життя, символи української землі, історія нашого народу.,пісень про природу.
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.