Користуючись «Словником-довщником з українського літератур- ного слововживання» С І. Головащука, зредагуйте подані словосполучення (де потрібно). Значення цих слів випишіть у свої словники. 1. 2. 3. Виплата членських внесків, оплата відсотків, гарантована виплата праці, оплата боргів, умови виплати, закінчити сплату, сплата по- датків, оплата векселя. Виключні умови, виняткове становище, виключна роль, виключення з правил, виняткове право, без виключення, виключно важливий за- дум, виняткове становище, виняткова вправність. Матеріальна забезпеченість, забезпечення шкіл підручниками, со- ціальне забезпечення, пенсійна забезпеченість, забезпеч
Той ранок був погожий і сонячний. У високості жодної хмаринки. Сонце щедро посилало золоте проміння на землю. Небо рожевіло, ясніло, мінилося барвами. Прокидалося гомінливе лісове птаство. Ніщо не віщувало біди. По лісі спокійною ходою йшов незнайомець з корзиною в руках, уважно приглядаючись до землі. Звичайно, він шукав гриби. Ось чоловік сів на пеньок, запалив сигарету,задумався. Відпочивши, вирушив у дорогу, а недопалок кинув на землю. Сухе листя почало диміти і враз спалахнуло яскравим вогником. Полум’я все більше і більше розгоралося. Пожежа! У лісі стало душно,стурбовано кричали птахи, втікали, рятуючись від небезпеки, звірі. Лісовою стежкою, весело розмовляючи, йшли юні туристи. Вони жартували і сміялися. Раптом відчули запах диму і побачили наляканих лісових мешканців, які мчали в одному напрямку. Діти кинулись вперед. Перед їхніми очима постала страшна картина: вогонь пожирав усе на своєму шляху. На щастя, у них був мобільний телефон, і діти змогли викликати пожежників. А самі тимчасом заходились рятувати ліс від пожежі: згрібали сухе листя, заливали вогонь водою. Ставало нестерпно душно, піт застилав очі. Приїхали вчасно пожежники і вогонь загасили. Тільки попіл та чорне згарище нагадували про нещастя. Ще довго велися розмови про сміливих рятівників лісу.
Моя земля, мій край, моя кохана сторона, так мовить кожна людина патріот про
свою Вітчизну материзну.
Певно так само виспіває прудкокрилий птах коли повертається навесні до
рідного гнізда. Це Божий закон любові до прароду до місця де ти пустив коріння
в рідну землю , годувальницю. Горе тій людині яка відцуралася від свого, і
потрапивши на чужину забула рідне слово, голублячий погляд
матері, дбайливі натруджені руки батька хлібороба.
Оглядаючи з висоти пташиного польоту рідну землю мимоволі замислюєшся ,
звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і
якою мовою спілкувалися наші предки?
Рідна земля це те найкраще, й наймиліше що тільки має окрема людина чи
окремий народ. Щастя народу, його добре життя й розвиток тільки на рідній землі.
Хоч сьогодні є «нашого цвіту та й по всьому світу» хочеться вірити, що кожен має
при собі євшан зілля яке на «певний шлях направить, - Шлях у край свій
повороту!» Хочеться бути певним що українці розкидані по різних куточках земної
кулі завжди пам’ятатимуть предковічну прадідівську землю, що відома всюди
своїми рясними щедротами хлібом , сіллю і піснею чарівницею, чесною звитягою і
милосердям до скривджених.
Объяснение: