Моє рідне місто – найкраще на землі. не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. так було завжди. кожна пора року у містечку по-своєму неповторна. весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу затишку. воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.наше місто славиться історичними визначними пам’ятками. тут є алея слави ветеранів , пам’ятник невідомому солдату, великому т. шевченку та бульвар г. сковороди з персонажами його творчості. в цих місцях завжди людно та гамірно, населення оберігає та цінує символи свого міста. також у місті є дитячий садок, школа, стадіон, будинок культури, велика бібліотека в центрі. а на околиці протікає невелика річка, з берегів якої відкривається чудовий краєвид – місце натхнення місцевих художників, фотографів та поетів. головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут. найбільшою окрасою будь-якого міста чи селища є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. саме люди роблять все, що створено на території містечка живим та насиченим повітрям. я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.
Образец. Однажды деревенские мальчишки примча-
лись и рассказали, что на рассвете кот пронесся через
огороды, протащил в зубах окуней.
1) Мальчишки примчались рассказали (при оди-
ночном союзе «и» запятая не ставится); 2) кот пронес-
ся, протащил (связь без союза, запятая обязательна).
Мы бросились в погреб и обнаружили пропажу оку-
ней. Это было уже не воровство а грабеж среди бела
дня. Мы поклялись поймать кота и вздуть его за бан-
дитские проделки. Этим же вечером кот украл кусок
колбасы и полез с ним на березу. Мы начали трясти
березу... Сужасающим воем кот сорвался упал на зем-
лю подскочил как футбольный мяч и умчался под дом.
Там он выл непрерывно и без всякого утомления. Это
действовало нам на нервы. Тогда был вызван Ленька.
Он славился бесстрашием и ловкостью... Ленька взял
леску привязал к ней рыбу и закинул под дом. Вой
прекратился. Мы услышали хруст и хищное щелка-
нье — кот вцепился в рыбью голову. (К. Паустовский)