Пояснення:Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Варіант 2
Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.
Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі.
Варіант 3
Україна — моя рідна країна, тому я дуже люблю все українське: мову, культуру, історію, звичаї та традиції.
Мелодійна й співуча українська мова — найбільше багатство мого народу. В ній відбивається його минуле та зріє майбутнє. Як багато є гарних українських слів, фразеологічних висловів, епітетів, метафор, порівнянь, чудових прислів’їв, приказок, скоромовок!
Всі кажуть, що українська мова дуже співуча, лагідна та мелодійна. Її навіть називають солов’їною. Вона популярна своїми гарними народними піснями, творами усної народної творчості.
На мою думку, краса й милозвучність української мови — наша гордість. Проте, на жаль, наразі українці мало користуються своєю рідною мовою. Ми повинні краще вчити та більше розмовляти українською, адже народ, який погано володіє рідною мовою, ніхто не буде поважати.
Отже, українську мову треба любити, плекати, дбати про неї, адже неможливо уявити існування народу без рідної мови.
Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Відповідь: Вибирай вариант:
Пояснення:Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.
Варіант 2
Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.
Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі.
Варіант 3
Україна — моя рідна країна, тому я дуже люблю все українське: мову, культуру, історію, звичаї та традиції.
Мелодійна й співуча українська мова — найбільше багатство мого народу. В ній відбивається його минуле та зріє майбутнє. Як багато є гарних українських слів, фразеологічних висловів, епітетів, метафор, порівнянь, чудових прислів’їв, приказок, скоромовок!
Всі кажуть, що українська мова дуже співуча, лагідна та мелодійна. Її навіть називають солов’їною. Вона популярна своїми гарними народними піснями, творами усної народної творчості.
На мою думку, краса й милозвучність української мови — наша гордість. Проте, на жаль, наразі українці мало користуються своєю рідною мовою. Ми повинні краще вчити та більше розмовляти українською, адже народ, який погано володіє рідною мовою, ніхто не буде поважати.
Отже, українську мову треба любити, плекати, дбати про неї, адже неможливо уявити існування народу без рідної мови.
Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.