М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка А квінтил..йон, вол..єр, прес-пап..є Б ал..фонс, гіл..йотина, сек..юриті В Джул..єтта, лос..йон, р..юш Г він..єтка, бракон..єр, пен..юар Д кабал..єро, кал..ян, рез..юме
Український живопис XIV—XVI століть розвивався під великим впливом традицій живопису Київської Русі. Про це свідчать зміст, стиль, іконографічні та технічні особливості українського іконопису. На жаль, за браком пам’яток немає змоги простежити послідовно всі етапи становлення локальних малярських шкіл на території України в умовах феодальної роздробленості й пізніше, в період формування української народності. Наше уявлення про українське середньовічне малярство в основному базується на іконах, що збереглися на території Галичини, зокрема у деяких районах Карпат, розташованих осторонь від татарських шляхів .
В умовах жорстокого політичного та соціального гніту українське малярство XIV— XVI століть, незважаючи на свій релігійний характер, було своєрідним виразником та носієм прагнень народу в його боротьбі за своє збереження і повноцінне виявлення.
За силою художнього й поетичного виразу тогочасне українське малярство можна порівняти з усною народною творчістю. Різниця лише в тому, що в народних думах, піснях і переказах живою образною народною мовою оспівується героїчна боротьба українського народу з татарами, турками та іншими загарбниками, що спустошували країну, нівечили народ, його культуру. Тимчасом малярство, хоч і було регламентоване церковними канонами, відгукувалося на жорстоку дійсність певними, дуже узагальненими образами — символами, часто поданими у своєрідній народній інтерпретації.
Якщо за часів Київської Русі в оформленні інтер’єру культових споруд провідну роль відігравав монументально-декоративний живопис — мозаїка та стінопис, то в даний період інтенсивного розвитку набув іконопис, пов’язаний переважно з монументальними комплексами іконостасів.
Суцільна стіна іконостаса з кількома рядами поставлених у певному порядку ікон відмежовує у східній церкві вівтар від головного приміщення — нефа. Іконостас виник із стародавньої вівтарної огорожі — кам’яної або дерев’яної — ще за часів раннього християнства і набув широкого розвитку у Візантії в другій половині IX—XI столітті. У давньоруських спорудах іконостаси були невисокі, складалися з двох ярусів і не закривали мозаїчного декору вівтарної апсиди. Існує припущення, що розвиток іконостаса у висоту йшов паралельно з занепадом мозаїчної техніки, що дорого коштувала, і пов’язувався з будівництвом дерев’яних церков, де не було монументальних розписів.
"Усі сидять у теплих будівлях, лишень мені не сидиться. Я хочу вийти на вулицю подивитись на свою будівлю, на інші будівлі і з радістю крикнути, що попри погоду, погодні негаразди я є щаслив(-им;-ою) Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна. Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій.
мы это делали,11 за все это:)
Объяснение:
Український живопис XIV—XVI століть розвивався під великим впливом традицій живопису Київської Русі. Про це свідчать зміст, стиль, іконографічні та технічні особливості українського іконопису. На жаль, за браком пам’яток немає змоги простежити послідовно всі етапи становлення локальних малярських шкіл на території України в умовах феодальної роздробленості й пізніше, в період формування української народності. Наше уявлення про українське середньовічне малярство в основному базується на іконах, що збереглися на території Галичини, зокрема у деяких районах Карпат, розташованих осторонь від татарських шляхів .
В умовах жорстокого політичного та соціального гніту українське малярство XIV— XVI століть, незважаючи на свій релігійний характер, було своєрідним виразником та носієм прагнень народу в його боротьбі за своє збереження і повноцінне виявлення.
За силою художнього й поетичного виразу тогочасне українське малярство можна порівняти з усною народною творчістю. Різниця лише в тому, що в народних думах, піснях і переказах живою образною народною мовою оспівується героїчна боротьба українського народу з татарами, турками та іншими загарбниками, що спустошували країну, нівечили народ, його культуру. Тимчасом малярство, хоч і було регламентоване церковними канонами, відгукувалося на жорстоку дійсність певними, дуже узагальненими образами — символами, часто поданими у своєрідній народній інтерпретації.
Якщо за часів Київської Русі в оформленні інтер’єру культових споруд провідну роль відігравав монументально-декоративний живопис — мозаїка та стінопис, то в даний період інтенсивного розвитку набув іконопис, пов’язаний переважно з монументальними комплексами іконостасів.
Суцільна стіна іконостаса з кількома рядами поставлених у певному порядку ікон відмежовує у східній церкві вівтар від головного приміщення — нефа. Іконостас виник із стародавньої вівтарної огорожі — кам’яної або дерев’яної — ще за часів раннього християнства і набув широкого розвитку у Візантії в другій половині IX—XI столітті. У давньоруських спорудах іконостаси були невисокі, складалися з двох ярусів і не закривали мозаїчного декору вівтарної апсиди. Існує припущення, що розвиток іконостаса у висоту йшов паралельно з занепадом мозаїчної техніки, що дорого коштувала, і пов’язувався з будівництвом дерев’яних церков, де не було монументальних розписів.
Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна.
Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій.