. Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних
конструкцій, які вивчає синтаксис.
Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна
одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні
(сполучникові та безсполучникові).
Для документів властивийрозповідний характер висловлювання. У них використовується прямийпорядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед
присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене
після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить,
обставина в різних місцях речення залежно від значення
вираження У діловому стилі допускається розташування присудка перед
підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після
неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова.
Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з
підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні
речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами,
вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні
структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми
дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу,
дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання
на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється,
здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання,
зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на
Столяр – профессия, имеющая достаточно много профилей. К примеру, столяр-мебельщик занимается изготовлением новой, либо реставрацией старой мебели; судовой столяр – делает мебель для судов; строительный – занимается отделкой домов; столяр музыкальных инструментов занимается их изготовлением и ремонтом, выпиливает мелкие детали, контуры и т.п.
Также столяра имеют различные степени квалификации. От элементарных работ, связанных с отбором, заготовкой и сортировкой материалов, которыми занимаются рабочие 1-3-го разрядов, до работ со сложными фигурными изделиями, которые выполняют мастера 6-го разряда.
конструкцій, які вивчає синтаксис.
Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна
одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні
(сполучникові та безсполучникові).
Для документів властивийрозповідний характер висловлювання. У них використовується прямийпорядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед
присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене
після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить,
обставина в різних місцях речення залежно від значення
вираження У діловому стилі допускається розташування присудка перед
підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після
неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова.
Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з
підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні
речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами,
вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні
структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми
дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу,
дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання
на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється,
здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання,
зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на
зборах.
2. Пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
Пунктуаційні норми – це встановлені правила вживання розділових знаків
на письмі (крапки, знака питання, знака оклику, крапок, дужок, лапок,
коми, крамки з комою, двокрапки, тире).
Крапка ставиться у кінці розповідного речення або спонукального, якщо
воно без окличної інтонації, між пов’язаними частинами тексту і в інших
випадках, напр.: Конкуренція є важливою рушійною силою розвитку
економічних систем, складовою частиною їх господарського механізму
Знак питання ставиться у кінці питального речення, в дужках у середині
цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення
того, хто цитує, до наведеного матеріалу, напр.: Як розвивається
економіка України на сучасному етапі?
Знак оклику ставиться у кінці окличного речення, після вигуків,
звертань, слів так, ні, коли вони стоять на початку речення й
вимовляються з виразною інтонацією; в дужках у середині цитати або після
неї для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу, напр.:
Провідні фірми країн-членів Європейського Союзу намагаються придбати
найбільш життєво важливі та прибуткові галузі виробництва!
Крапки ставляться на позначення перерваності або недокінченості речення,
пропуску в цитаті, а також коли цитата береться з середини речення або
цитоване речення наводиться не до кінця, напр.: Клієнти мають право
відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному із
самостійно вибраних ними банків.
У дужки беруться підзаголовки, пояснення іншомовних та маловідомих слів;
вставні слова, речення як зауваження до тексту; прізвище автора, що
стоїть після цитати, наведеної з його творів, напр.: До оборотного
капіталу належить частина постійного капіталу (сировина, матеріали,
паливо, незавершене будівництво тощо) та змінний капітал, що авансується
на купівлю робочої сили (ЕСД, 159).
У лапки беруться цитати, застарілі, незвичайні слова або вжиті вперше;
індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, організацій, підприємств,
наукових праць, літературних творів, газет, журналів, фільмів тощо,
напр.: Роялті – ліцензійна винагорода за право використання винаходів,
“ноу-нау”, патентів, випуск книг у вигляді періодичних видань або
поточних відрахувань.
Столяр – профессия, имеющая достаточно много профилей. К примеру, столяр-мебельщик занимается изготовлением новой, либо реставрацией старой мебели; судовой столяр – делает мебель для судов; строительный – занимается отделкой домов; столяр музыкальных инструментов занимается их изготовлением и ремонтом, выпиливает мелкие детали, контуры и т.п.
Также столяра имеют различные степени квалификации. От элементарных работ, связанных с отбором, заготовкой и сортировкой материалов, которыми занимаются рабочие 1-3-го разрядов, до работ со сложными фигурными изделиями, которые выполняют мастера 6-го разряда.