МНЕ ДО ПОНЕДЕЛЬНИКА НАДО СДАТЬ К/Р 2. Застаріле слово (слова) вжито в реченні

А Раніше сушили болота, а тепер сушать голову: де знайти воду, щоб повернути життя занапащеній природі (3 газети).

Б Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги (О. Гончар).

В Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу (О. Гончар).

Г Високі свічі в срібному трисвічнику горіли в княжій ложиці до глибокої ночі (П. Загребельний​

  Краса природи України - в чому вона? 
      Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї? 
      Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку. Душа народжує пісню, і ти раптом розумієш, що мелодію до неї творять дзвінкі потоки великих і малих річок. Вони розкинули свої срібні стрічки серед зелених дібров, серед квітучих степів, у сивих горах. Вдень купається в них сонячне проміння, а вночі зірки милуються в них своєю красою.
      Квіти... Як їх багато на моїй землі! Вони скрізь: і біля охайних осель, і на нивах, і на білих рушниках. Мені навіть здається, що слова "квітка" і "Україна" - це синоніми, бо такої квітучої землі, мабуть, нема ніде. 
      З ранньої весни лунають над цим квітучим багатством пташині пісні. Прорізують повітря стрижі та ластівки, поважно пливуть лелеки, неначе граються з морськими хвилями чайки... А соловей, пташиний цар, став беззаперечним символом української мови. 
      ...Україна за світовими стандартами - країна не дуже велика. Але, на мою думку, її можна порівняти з безцінним діамантом в оточенні земель інших країн. Діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням. І якщо ти вважаєш себе гідним сином чи дочкою рідної землі, то маєш берегти, примножувати її красу - і тоді вона заквітчає твоє серце й життя добром і щастям. 

Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я гаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б’ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні.Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року. Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами.Але сьогоднішній ранок тихий. Тільки листя тремтить на дереві за вікном. Воно ще зелене, але без яскравого сонячного світла здається блідим. Такого ранку всі кольори на вулиці стають неяскраві. У цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке не дуже подобається.Починаєш цінувати домашній затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно. Такий ось осінній відпочинок для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати. А вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук на коліна.Але сьогодні п’ятниця – треба йти до школи. Повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. Воно бадьорить та дає сили. За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!Над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду до школи, а там мої друзі. У школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.