Перебудовані речення (один із невідокремлених членів речення став відокремленим).
1. Після зборів галаслива і радісна група учнів вийшла на вулицю. Після зборів група учнів, галаслива і радісна, вийшла на вулицю. (відокремлене означення)
2. За горами там давно вже сяє сонце. Там, за горами, давно вже сяє сонце. (уточнююча відокремлена обставина)
3. Сашко дивився на хлопців і усміхався. Сашко, усміхаючись, дивився на хлопців. (відокремлена обставина)
4. Освітлений вогнями великий пароплав до пристані підходив. Великий пароплав, освітлений вогнями, до пристані підходив. (відокремлене означення)
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
І ще визначення.
Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень.
Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей. Дорослі - це зовсім маленькі
(один із невідокремлених членів речення став відокремленим).
1. Після зборів галаслива і радісна група учнів вийшла на вулицю.
Після зборів група учнів, галаслива і радісна, вийшла на вулицю. (відокремлене означення)
2. За горами там давно вже сяє сонце.
Там, за горами, давно вже сяє сонце.
(уточнююча відокремлена обставина)
3. Сашко дивився на хлопців і усміхався.
Сашко, усміхаючись, дивився на хлопців.
(відокремлена обставина)
4. Освітлений вогнями великий пароплав до пристані підходив.
Великий пароплав, освітлений вогнями, до пристані підходив. (відокремлене означення)
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
І ще визначення.
Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень.
Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей.
Дорослі - це зовсім маленькі