На мою думку, як скромність, так і наполегливість є хорошими рисами характеру людини. Але я твердо переконана в тому, що наполегливість все ж важливіша людська якість.
По-перше, скромність інколи стає на заваді до досягнення поставлених цілей. На мою думку, скромна і непримітна людина досягатиме мети менш радикальними методами. Таким особистостям важко “йти по головах”, що в сучасному світі є важливим вмінням людини. Натомість наполегливі люди досягатимуть цілі будь-якою метою. Вони будуть стукати у всі двері, шукати нагоди, щоб вдало зарекомендувати себе. Такі особистості часто готові навіть взяти участь у, так званій, грі на виживання. Якщо вони бачать перед собою ціль, – то не зважають ні на які перешкоди. Більше того, наполегливі люди стійкі у власних переконаннях: їх важко змусити робити те, що їм не до душі. Такі особи здатні швидше приймати складні рішення. Вони миттєво зважують всі перспективи та оцінюють, чи варто тратити власні сили заради можливого результату, чи виправдають себе очікування.
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
Відповідь:
Пояснення:
На мою думку, як скромність, так і наполегливість є хорошими рисами характеру людини. Але я твердо переконана в тому, що наполегливість все ж важливіша людська якість.
По-перше, скромність інколи стає на заваді до досягнення поставлених цілей. На мою думку, скромна і непримітна людина досягатиме мети менш радикальними методами. Таким особистостям важко “йти по головах”, що в сучасному світі є важливим вмінням людини. Натомість наполегливі люди досягатимуть цілі будь-якою метою. Вони будуть стукати у всі двері, шукати нагоди, щоб вдало зарекомендувати себе. Такі особистості часто готові навіть взяти участь у, так званій, грі на виживання. Якщо вони бачать перед собою ціль, – то не зважають ні на які перешкоди. Більше того, наполегливі люди стійкі у власних переконаннях: їх важко змусити робити те, що їм не до душі. Такі особи здатні швидше приймати складні рішення. Вони миттєво зважують всі перспективи та оцінюють, чи варто тратити власні сили заради можливого результату, чи виправдають себе очікування.
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.