Якщо подорожувати рідною Україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі - це безліч назв сіл, містечок, міст. Скільки їх багато! І у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам'ять і стали нашими національними святинями. Є такі святині і у твоєму місті. Ужгородці мають чим гордитися: уже в XII ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!
Рушимо в мандрівку вулицями древнього Ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста - старовинного Ужгородського замку. Середньовічна хроніка Антоніна під назвою "Діяння угорців" відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст., точніше - до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями - Алмошом і його сином Арпадом, зруйнували одне із останніх слов'янських городищ з військовим укріпленням - град легендарного графа капітана Лаборця. З утворенням Угорської держави у кінці X ст. - поч. XI ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата Унг (центр Ужанської жупи). А тепер повернемося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну та пройдемося усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче. На подвір'ї замку нас чекають дві чудові залізні скульптури персонажів грецької міфології: постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла, який убиває лернейську гідру, покровителя мандрівників, торговців, провідника душ померлих - Гермеса (у формі сидячого молодого юнака), бронзова скульптура могутнього хижого птаха - Турула (від тюрського слова тогрул, турул - сокіл) - міфічного птаха древніх угрів, культ якого відомий зі скіфських часів. Посередині замкового подвір'я привертають увагу руїни першої ужгородської церкви (храму святого Юрія, який згадується писемними джерелами під 1248 роком), яка знаменита не тільки як родове місце поховання Другетів, а й укладення у її стінах 24 квітня 1646 р. Ужгородської церковної унії. Замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. У 1728 р. її спопелила пожежа. Нині про церкву нагадує лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта.ю що поросла чагарником. Якщо перейдемо замкову браму, перше, що впаде у вічі - це постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла. Лита залізна скульптура, виготовлена у 1824 р. в Ужгороді, зображує перемогу сина Зевса й Алкмени над багатоголовою водяною змією - лернейською гідрою, яка була настільки отруйною, що гинули навіть від одного її подиху. Геракл знищив страховище, це був його другий з дванадцяти подвигів (перший його подвиг - це задушення неуязвимого немейського лева (Арголіда), з того часу він носив шкуру лева). Неподалік від Геракла нас чекає ще один персонаж грецької міфології - покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих - Гермес. Його залізна скульптура, у формі сидячого молодого юнака, вилита на колись залізоливарному заводі біля Мукачева. Про загадкові місця та стіни фортеці на замковій горі з'явилися різні здогадки, домисли, легенди. Зокрема, легенду про страту близько 1730 року ужгородської чаклунки, жінку Юрія Сюча, Марію Рушковську чи романтичну легенду про Білу діву, доньку власника замку капітана Другета, яка видала усі таємниці замку закоханому польському воєводі, за що батько наказав її замурувати живою в стіну фортеці, це сталося близько 1653 1658 рр. У XVI - XVII ст. невід'ємною частиною історії Ужгородської фортеці є короткі, але жорстокі штурми, тривалі та виснажливі облоги, коли наш край був ареною жорстокої боротьби між протестантськими князями Трансільванії та католицькими правителями Габсбурзькоїімперії. У кінці XVII - поч. XVIII ст. Ужгородський замок перетворився із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного та політичного життя Закарпатського краю. І пов'язано це було із діяльністю володарів замку графів Міклоша Берчені та його жінки-красуні графині Крістіни Чакі. Врешті решт Ужгородський замок був гніздом магнатської сім'ї Другетів, який належав їй 360 років. До поділу Речі Посполитої замок служив в якості австрійського прикордонного укріплення, місцем дислокації військового гарнізону, а 2 травня 1776 року імператриця Австрійської імперії Марія - Терезія передала Мукачівській греко-католицькій єпархії. З того часу у стінах Замкової гори вирував вогнищем освіти та науки. Тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 року), тривалий час діяло видавництво і друкарня "Уніо" (1902 - 1938рр.). Замкова гора стала одним із центрів закарпатської української науки, літератури й культури. З 1947 року у стінах фортеці Замкової гори розмістився краєзнавчий музей
Живуть у цій країні числа, цифри. Знаки, геометричні фігури та геометричні тіла. І живуть вони дружно, без сварок, бо дотримуються давно встановлених математичних законів та правил.
Розміщена країна Математика на рівній місцевості, яка поділена синіми лініями на клітинки так само, як учнівський зошит. Є у країні місто нулів, місто одиниць, місто двійок, місто трійок, місто четвірок, місто п»ятірок, місто шісток, місто сімок, місто вісімок, місто дев»яток, місто десяток. І у кожному місті відбуваються свої події, свої історії…
НУЛЬ
У країні Математика є містечка, де проживають числа. Думкою плинемо у місто Нуль. Будиночки у ньому схожі на квасолинки чи яйця. І мешкають у них нулі.
Дивно, чому вони такі пухкенькі, кругленькі? Вони ж нічого не їдять. Та і їсти у них нічого. Та й ні посуду, ні предметів побуту, ні меблів вони не мають. І нічим нулі не займаються. Ні фабрик, ні заводів, ні шкіл, ні бібліотек у місті немає.
Та полюбляють нулі, коли до них на гостину приходять числа з інших міст. Нулики ввічливо вітають гостей, за на пішу прогулянку вулицями міста. Усі прогулюються і дихають нічним не забрудненим свіжим повітрям.
Нулі дуже виховані. Вони ніколи не стають у парі поперед іншого числа. І ходять вулицями двоцифрові числа: 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90.
ОДИН
А ось хатинка-клітинка одиниці. У цій хатинці одна кімната. Усе у ній на своєму місці. Посеред кімнати стоїть один стіл, біля нього – один стілець, у куточку побіля вікна – одне ліжко, коло нього – одна тумбочка. А на стіні висить одна полиця, де лежить одна книжка. Вона зветься «Математика».
Одиниця читає її один раз на добу – перед сном. Коли засне одиниця, то бачить кольорові сни про смачні фрукти з далеких країн.
Ось на таці лежить один банан, один ананас, один апельсин, один лимон, один кавун. А головне те, що цими плодами одиниця може поділитися із сестрицями – одиницями.
Та от проспівав перший півень – сон зник. Пора одиниці до роботи братися.
ДВА
Знає кожен, що числа 2 позначається двійкою. Схожа вона на качечку: кругла голівка, витягнута шийка, вигнутий хвостик. Здається, що ось цифра скаже: «Ках-ках!»
Як качечка, полюбляє двійка воду: двічі на день купається вона у двох мисочках. У одній мисочці налита вода із сонячними зайчиками. У другій мисочці – вода із вечірніми зірочками. І двічі двійка чистить зуби: уранці та увечері. Витирається вона двома рушничками: один для голівки і шийки, а другий для хвостика. От яка охайна двійка!
ТРИ
Трійка дуже пишається тим, що схожа на велику букву «зе» або на два місяці, які з»єдналися ріжками. Верхній, менший, півовал завжди катається на нижньому, більшому. І погукує: «Тр-тр-тр!»
Якось третього дня тижня пішла трійка до лісу по гриби. Недовго блукала лісовими стежками – а кошик уже повний. Лежать у ньому три боровики, три лисички, три опеньки, три сироїжки, три підберезники. Бачила трійка три мухомори та брати не стала, бо знала, що вони отруйні.
ЧОТИРИ
Четвірка – фізкультурниця. Вона полюбляє виконувати вправи ранкової гімнастики з прапорцями. Тому і сама схожа на прапорець, тільки без верхньої горизонтальної лінії.
Усі вправи робить четвірка чітко і точно: чотири нахили уперед, чотири нахили вліво та вправо, чотири присідання, чотири стрибки на одній нозі. У четвірки, як відомо, одна нога. Від фізичних тренувань стоїть вона міцно.
Радить четвірка усім займатися спортом, бо спорт – це здоров»я.
Рушимо в мандрівку вулицями древнього Ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста - старовинного Ужгородського замку. Середньовічна хроніка Антоніна під назвою "Діяння угорців" відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст., точніше - до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями - Алмошом і його сином Арпадом, зруйнували одне із останніх слов'янських городищ з військовим укріпленням - град легендарного графа капітана Лаборця. З утворенням Угорської держави у кінці X ст. - поч. XI ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата Унг (центр Ужанської жупи).
А тепер повернемося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну та пройдемося усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче. На подвір'ї замку нас чекають дві чудові залізні скульптури персонажів грецької міфології: постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла, який убиває лернейську гідру, покровителя мандрівників, торговців, провідника душ померлих - Гермеса (у формі сидячого молодого юнака), бронзова скульптура могутнього хижого птаха - Турула (від тюрського слова тогрул, турул - сокіл) - міфічного птаха древніх угрів, культ якого відомий зі скіфських часів. Посередині замкового подвір'я привертають увагу руїни першої ужгородської церкви (храму святого Юрія, який згадується писемними джерелами під 1248 роком), яка знаменита не тільки як родове місце поховання Другетів, а й укладення у її стінах 24 квітня 1646 р. Ужгородської церковної унії.
Замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. У 1728 р. її спопелила пожежа. Нині про церкву нагадує лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта.ю що поросла чагарником. Якщо перейдемо замкову браму, перше, що впаде у вічі - це постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла. Лита залізна скульптура, виготовлена у 1824 р. в Ужгороді, зображує перемогу сина Зевса й Алкмени над багатоголовою водяною змією - лернейською гідрою, яка була настільки отруйною, що гинули навіть від одного її подиху. Геракл знищив страховище, це був його другий з дванадцяти подвигів (перший його подвиг - це задушення неуязвимого немейського лева (Арголіда), з того часу він носив шкуру лева). Неподалік від Геракла нас чекає ще один персонаж грецької міфології - покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих - Гермес. Його залізна скульптура, у формі сидячого молодого юнака, вилита на колись залізоливарному заводі біля Мукачева.
Про загадкові місця та стіни фортеці на замковій горі з'явилися різні здогадки, домисли, легенди. Зокрема, легенду про страту близько 1730 року ужгородської чаклунки, жінку Юрія Сюча, Марію Рушковську чи романтичну легенду про Білу діву, доньку власника замку капітана Другета, яка видала усі таємниці замку закоханому польському воєводі, за що батько наказав її замурувати живою в стіну фортеці, це сталося близько 1653 1658 рр.
У XVI - XVII ст. невід'ємною частиною історії Ужгородської фортеці є короткі, але жорстокі штурми, тривалі та виснажливі облоги, коли наш край був ареною жорстокої боротьби між протестантськими князями Трансільванії та католицькими правителями Габсбурзькоїімперії. У кінці XVII - поч. XVIII ст. Ужгородський замок перетворився із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного та політичного життя Закарпатського краю. І пов'язано це було із діяльністю володарів замку графів Міклоша Берчені та його жінки-красуні графині Крістіни Чакі. Врешті решт Ужгородський замок був гніздом магнатської сім'ї Другетів, який належав їй 360 років. До поділу Речі Посполитої замок служив в якості австрійського прикордонного укріплення, місцем дислокації військового гарнізону, а 2 травня 1776 року імператриця Австрійської імперії Марія - Терезія передала Мукачівській греко-католицькій єпархії. З того часу у стінах Замкової гори вирував вогнищем освіти та науки. Тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 року), тривалий час діяло видавництво і друкарня "Уніо" (1902 - 1938рр.). Замкова гора стала одним із центрів закарпатської української науки, літератури й культури.
З 1947 року у стінах фортеці Замкової гори розмістився краєзнавчий музей
Живуть у цій країні числа, цифри. Знаки, геометричні фігури та геометричні тіла. І живуть вони дружно, без сварок, бо дотримуються давно встановлених математичних законів та правил.
Розміщена країна Математика на рівній місцевості, яка поділена синіми лініями на клітинки так само, як учнівський зошит. Є у країні місто нулів, місто одиниць, місто двійок, місто трійок, місто четвірок, місто п»ятірок, місто шісток, місто сімок, місто вісімок, місто дев»яток, місто десяток. І у кожному місті відбуваються свої події, свої історії…
НУЛЬ
У країні Математика є містечка, де проживають числа. Думкою плинемо у місто Нуль. Будиночки у ньому схожі на квасолинки чи яйця. І мешкають у них нулі.
Дивно, чому вони такі пухкенькі, кругленькі? Вони ж нічого не їдять. Та і їсти у них нічого. Та й ні посуду, ні предметів побуту, ні меблів вони не мають. І нічим нулі не займаються. Ні фабрик, ні заводів, ні шкіл, ні бібліотек у місті немає.
Та полюбляють нулі, коли до них на гостину приходять числа з інших міст. Нулики ввічливо вітають гостей, за на пішу прогулянку вулицями міста. Усі прогулюються і дихають нічним не забрудненим свіжим повітрям.
Нулі дуже виховані. Вони ніколи не стають у парі поперед іншого числа. І ходять вулицями двоцифрові числа: 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90.
ОДИН
А ось хатинка-клітинка одиниці. У цій хатинці одна кімната. Усе у ній на своєму місці. Посеред кімнати стоїть один стіл, біля нього – один стілець, у куточку побіля вікна – одне ліжко, коло нього – одна тумбочка. А на стіні висить одна полиця, де лежить одна книжка. Вона зветься «Математика».
Одиниця читає її один раз на добу – перед сном. Коли засне одиниця, то бачить кольорові сни про смачні фрукти з далеких країн.
Ось на таці лежить один банан, один ананас, один апельсин, один лимон, один кавун. А головне те, що цими плодами одиниця може поділитися із сестрицями – одиницями.
Та от проспівав перший півень – сон зник. Пора одиниці до роботи братися.
ДВА
Знає кожен, що числа 2 позначається двійкою. Схожа вона на качечку: кругла голівка, витягнута шийка, вигнутий хвостик. Здається, що ось цифра скаже: «Ках-ках!»
Як качечка, полюбляє двійка воду: двічі на день купається вона у двох мисочках. У одній мисочці налита вода із сонячними зайчиками. У другій мисочці – вода із вечірніми зірочками. І двічі двійка чистить зуби: уранці та увечері. Витирається вона двома рушничками: один для голівки і шийки, а другий для хвостика. От яка охайна двійка!
ТРИ
Трійка дуже пишається тим, що схожа на велику букву «зе» або на два місяці, які з»єдналися ріжками. Верхній, менший, півовал завжди катається на нижньому, більшому. І погукує: «Тр-тр-тр!»
Якось третього дня тижня пішла трійка до лісу по гриби. Недовго блукала лісовими стежками – а кошик уже повний. Лежать у ньому три боровики, три лисички, три опеньки, три сироїжки, три підберезники. Бачила трійка три мухомори та брати не стала, бо знала, що вони отруйні.
ЧОТИРИ
Четвірка – фізкультурниця. Вона полюбляє виконувати вправи ранкової гімнастики з прапорцями. Тому і сама схожа на прапорець, тільки без верхньої горизонтальної лінії.
Усі вправи робить четвірка чітко і точно: чотири нахили уперед, чотири нахили вліво та вправо, чотири присідання, чотири стрибки на одній нозі. У четвірки, як відомо, одна нога. Від фізичних тренувань стоїть вона міцно.
Радить четвірка усім займатися спортом, бо спорт – це здоров»я.