У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг запросто стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність – що це таке? На мою думку, це поняття моральної свідомості. Саме гідність відтворює уявлення про цінність особистості. Це поняття характеризує особливе моральне ставлення особистості до себе і ставлення суспільства до неї. Чи потрібна сучасній людині гідність? Безумовно, потрібна. Людство йшло до цього поняття не одне століття, позбавляючись рабської та смиренної свідомості. І ми не можемо просто так лишитись гідності.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.
Я вважаю себе особистістю, яка має почуття власної гідності. Я багато працюю над собою, не дозволяю себе принижувати, уникаю підлабузників та й сама на опускаюсь до такого. Мене привчили до того, що честь, повага, стриманість та обов’язок – не просто слова, а якості, які роблять мене людиною. Я ціную гідність у людях і сама намагаюсь бути достойним членом свого суспільства.
Для досягнення своїх цілей потрібна постійна мотивація. ЇЇ можна віднайти порівнюючи себе зараз, і себе в минулому, беручи приклад з друзів та батьків. В моєму житті є багато таких людей, наприклад мій тато, який вчить мене не зупинятися на середині шляху, моя мама, яка допомагає реалізувати всі мої нові ідеї. Мої друзі надихають мене на нові звершення. Я пишаюся своїми бабусею та дідусем, які вчать мене турботі про ближнього. Отже, можна зробити висновок, що люди з яких я беру приклад - це моя сім'я та близькі знайомі.
Відповідь:
У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг запросто стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність – що це таке? На мою думку, це поняття моральної свідомості. Саме гідність відтворює уявлення про цінність особистості. Це поняття характеризує особливе моральне ставлення особистості до себе і ставлення суспільства до неї. Чи потрібна сучасній людині гідність? Безумовно, потрібна. Людство йшло до цього поняття не одне століття, позбавляючись рабської та смиренної свідомості. І ми не можемо просто так лишитись гідності.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.
Я вважаю себе особистістю, яка має почуття власної гідності. Я багато працюю над собою, не дозволяю себе принижувати, уникаю підлабузників та й сама на опускаюсь до такого. Мене привчили до того, що честь, повага, стриманість та обов’язок – не просто слова, а якості, які роблять мене людиною. Я ціную гідність у людях і сама намагаюсь бути достойним членом свого суспільства.
Пояснення:
Для досягнення своїх цілей потрібна постійна мотивація. ЇЇ можна віднайти порівнюючи себе зараз, і себе в минулому, беручи приклад з друзів та батьків. В моєму житті є багато таких людей, наприклад мій тато, який вчить мене не зупинятися на середині шляху, моя мама, яка допомагає реалізувати всі мої нові ідеї. Мої друзі надихають мене на нові звершення. Я пишаюся своїми бабусею та дідусем, які вчать мене турботі про ближнього. Отже, можна зробити висновок, що люди з яких я беру приклад - це моя сім'я та близькі знайомі.