Наказовий б дієслова вжито в значенні іншого в реченні
а)червону руту не шукай вечорами
б)ти не дивись, що буде там,чи забуття , чи
в)спочатку налий молока , а потім додай чорну каву
г)хай мовчать америки й росії , коли я з тобою говорю
д)інші бігають , кричать , а ти вечеряти подай , посуд перемий.​

-Яка ж я гарна! Просто красуня!

-Та хіба краса все вирішує? Ось я, сильний та всемогущий,а ще мене всі бояться.

-Тебе? Та тебе, мабуть , тільки миша злякається. Хіба ти страшний?

-Може і не страшний але мужній та дужий. А ось ти , що можеш? Тебе,що хтось боїться чи то тебе хтось злякається? Краси твоеї не достатньо щоб бути краще за мене.

-Так ти правий , але твоєї сили не достатньо щоб бути таким гарним, як я.

-І взагалі чого це ми сперечаємось кожен з нас гарний та сильний по своему. Хіба ось я зможу так цвісти?

-Ні, не зможеш.

-А ти зможеш так сильно та швидко дмухати?

-Ні, не зможу.

-Тоді давай жити мирно і допомагати друг другу стати кращім.

-Давай.

мій улюблений герой є  климко :

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»

Пояснення: