Накреслити схеми речень

1.Хай комусь аж надто елементарним чи навіть смішним може видатись світ, із якого ми вийшли, а для нас він був і буде джерелом роздумів, бо ми жили там, де все, як нам здається, було ближче до самого себе, до природи, до трав, до неба і сонця, може, навіть ближче до речей складних, до тих витоків гармонії, що їх так нервово и болісно шукає людина сучасна (О. Гончар).

2.Серед свіжого відкритого порубу далеко видніється наметами Писанчин табір: зелений ліс із його прохолодою уже відступив, і з кожним днем він відступає все далі, одні товстелезні колоди лежать безладно розкидані по ділянці , мов полеглі на полі бою (О. Гончар).

3.Вологі березневі вітри дмухають звідти на Київ, на Володимирську гірку, розбуджуючи в душі все те ласкаве,миле, далеке, що досі мовби дрімало десь у глибинах, а з першим подихом весни знов підіймається, пробивається на поверхню (О. Гончар).

4.Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук,падали в ковбані разом з людьми, але десятки тисяч теслів,саперів, понтонерів, мостовиків не помічали ні скалок, ні подряпин, ні геть стесаної шкіри на своїх мозолястих ру¬ках і змуляних спинах, забували, що не спали вже дві доби й майже не їли, тому що ніколи було їсти, і їжа стигла в куховарів (О. Довженко).

5.Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «по¬милку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стояти¬ме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства (О. Довженко).

6. Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив бо¬сий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських роз¬мов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись ча¬сом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буден¬них калюжах на життєвих шляхах (О. Довженко).

Скласти речення за схемами

1. [….],[….],[….],[….].

2. [….],(…), а [….].

3. [….],(…),(…),(…).

4. (…),(…),[….].

5. (…),[….],(…).

6. [….],(…),(…),але [….],(…),(…).

Автобіографія

Я Цімлянський Руслан Віталійович, народився 14 травня 1963 р. в селі Лиса Гора, Вінницької області.У 1970 році пішов в перший клас Лисогорської СШ. З 1970 по 1980 рр. навчався у школі, а з 1981 р. вступив до Ілінецького будівельного технікуму. У 1983 р. був покликан в ряди збройних сил України, для проходження служби в армії. Після демобілізації з лав армії у 1985 р. продовжив навчання у технікумі, який закінчив у 1987 р.

З 1987 по 1990 рр. працював прорабом. З 1990 втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів. На данний момент я безробітній.

У 1991 р. одружився на Костяенковій Олені Сергіївні. У 1993 р. народився син - Геннадій.

Мій батько Цімлянський Віталій Аркадійович, 1941 року народження, пенсіонер, проживаючий в Вінницькій області селі Лисій Горі.

Моя мати – Цімлянська Настя Петрівна, 1947 р.н., продавець, проживає з адресою - село Лиа Гора.

До судової відповідальності ні я, ні мої родичі не притягувалися.

Підпис Дата

ЩИ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. щи́рий. Енергія, що нею пройнято було всю його постать, врода, палкість, щирість — все це надзвичайно вражало дівчину (Гр., II, 1963, 28); Чуло материнське серце, що сталась якась зміна в синові, не було в нього попередньої щирості, запальності (Збан., Таємниця.., 1971, 49); — А тобі чого тут треба?.. — Працювати,— сказав він коротко і знову усміхнувся з такою чарівною щирістю, що бригадир-механік пом’якшав (Багмут, Опов., 1959, 95); Відчувши щирість наших розмов з ним, дід Галаверда шанобливо підступив до нас (Ле, Опов. та нариси, 1950, 30); Пройшли літа, а ти не розгубила Ні серця жар, ні щирість почуття (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 137); Художня сила, оригінальність і новаторство Сосюри виявляється в простоті, правдивості, щирості тону, внутрішній схвильованості (Рад. літ-во, 4, 1963, 46); // Щире ставлення, стосунки між ким-небудь. — Не гадайте [пане адвокат], що мужик вірить у вашу щирість до нього (Март., Тв., 1954, 208); [Орест:] При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний! (Л. Укр., II, 1951, 28).

◊ По щи́рості: а) (у сполуч. з дієсл. балакати, розмовляти, сказати і т. ін.) відверто, не приховуючи нічого. — От компанію твоїх молодих товаришок я люблю. Ці мені приємні! Зійдуться до тебе, любенько й по щирості балакають, читають сучасні книжки, говорять про сучасні ідеї (Н.-Лев., VI, 1966, 21); Старий возний Згарський був одинока жива душа, з якою Калинович міг іноді побалакати спокійно, по щирості (Фр., VI, 1951, 332); За працею, за громадською роботою Павло майже ніколи не розмовляв з батьком по щирості (Кир., Вибр., 1960, 326); б) (у сполуч. з дієсл. давати, дарувати, наділяти і т. ін.) не шкодуючи, щєдро. Він.. дістав цукерки в блискучих обгортках й по щирості обділив Франку, Кулину, Ясю — всіх дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 81); — Смачний тютюнець? — питав Орлик, по щирості насипаючи тютюну в жменю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163); По щи́рості сказа́вши див. сказа́ти.

Объяснение: