Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !
Умій творити добро
Объяснение:
Якось Тетяна і Оля ішли по лісу й збирали гриби.
Перед собою вони побачили стару жінку, вона попросила трішки грибів. Бо в неї вже не було сил збирати.
Тетянка зразу дала грибочків зі свого кошика.
А Оля тим часом дивилася, дивилася на свій кошик.
А потім сказала:
-Йдіть самі забирайте їх цілий день, а потім всім роздавайте.
-Олю, ну не будь такой вередухою. Дай трішки.
Добро завжди вернеться. (сказала Тетяна)
-Нічого я їй не дам, пішли вже додому. (пробурмотіла Оля)
Перед тим, як іти Тетянка відала жінці всі свої гриби.
Через три дня, вони знову пішли по гриби. Й зустріли ту стару жінку.
-Олю, дякую тобі велеке, що дала мені свої Гриби. Ось, це тобі на знак подяки-вона простягнула кошик солодощів.
Ето всё, надеюсь . Писала сама.