Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її до Тому я добре ставлюся до своєї рідної мови та хотів би дбати про неї теж. Адже вона дарує меня багато зі своїх надбань.
Звичайно, я можу небагато, оскільки я лише одна людина серед мільйонів. Але все одно слід піклуватися про мову щодня. Я думаю, найкраще для мови – це розмовляти нею. Адже вона має жити та розвиватися. Мова, якою не говорять, поступово щезає. Але розмовляти треба теж не будь-як, а правильно.
Спілкуватися з іншими людьми слід грамотно, правильно будувати речення. Не слід вживати лайливі слова, тому що це засмічує мову. Ще варто обмежити вживання жаргонізмів, сленгу, інакше мова стане примітивною.
Також велика кількість іноземних слів у мові «ріже вухо», робить її якоюсь недоладною. Якщо вживати в мовленні половину іншомовних слів, наприклад, русизмів, то буде суржик. На жаль, зараз мало хто дбає про чистоту свого мовлення. Тому кажуть, що суржик в Україні вже перетворився на окрему мову.
Варто також навчитися писати рідною мовою грамотно, без помилок. Треба багато читати рідною мовою, щоб дізнаватися нові слова та знати своїх письменників та поетів. Цікаві книжки можна рекомендувати тим, в кого рідна мова - інша, але хто вивчає нашу мову як другу.
Свою мову треба добре знати – це набільше, що можна для неї зробити. Її не треба нав’язувати. Але треба завжди бути готовим показати її іншим людям у всьому її багатстві та красі.
- Добридень, бабусечко! - Добридень, онучко! Як успіхи в школі? - Дуже добре! Отримала сьогодні «одинадцять» з української мови! - А що ви сьогодні вивчали? - Ми читали текст про природу, робили за ним вправи. Там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! А як твоє здоров’я, бабусю? - Вже краще, ніж було. Ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять? - Так, звичайно - Там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. Здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. Бачиш, на кожній баночці намальована ягідка? - Так, ось це, наприклад, малина. - А ось ця ягідка як називається українською мовою? - Я знаю! Це полуниця! А це – лісова суниця! А цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця! - Так, її вживання дуже корисне для очей… А таку ягідку ти знаєш? - Здається, я бачу калину… А в наступній баночці… Як же вона називається?... Клюква… - Не клюква, а журавлина. Ви сьогодні не вивчали її? - Ні… Але я її запам’ятаю! Бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! І які гарні слова їх позначають! Яка багата наша українська мова! - Добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. А ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. Це рідкісна ягідка. Називається лохиною. Піду приготую нам чаю з варенням. Тобі з яким? - З суничками, будь ласка! Я зараз прийду, бабусю! - Чекаю до столу!
Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її до Тому я добре ставлюся до своєї рідної мови та хотів би дбати про неї теж. Адже вона дарує меня багато зі своїх надбань.
Звичайно, я можу небагато, оскільки я лише одна людина серед мільйонів. Але все одно слід піклуватися про мову щодня. Я думаю, найкраще для мови – це розмовляти нею. Адже вона має жити та розвиватися. Мова, якою не говорять, поступово щезає. Але розмовляти треба теж не будь-як, а правильно.
Спілкуватися з іншими людьми слід грамотно, правильно будувати речення. Не слід вживати лайливі слова, тому що це засмічує мову. Ще варто обмежити вживання жаргонізмів, сленгу, інакше мова стане примітивною.
Також велика кількість іноземних слів у мові «ріже вухо», робить її якоюсь недоладною. Якщо вживати в мовленні половину іншомовних слів, наприклад, русизмів, то буде суржик. На жаль, зараз мало хто дбає про чистоту свого мовлення. Тому кажуть, що суржик в Україні вже перетворився на окрему мову.
Варто також навчитися писати рідною мовою грамотно, без помилок. Треба багато читати рідною мовою, щоб дізнаватися нові слова та знати своїх письменників та поетів. Цікаві книжки можна рекомендувати тим, в кого рідна мова - інша, але хто вивчає нашу мову як другу.
Свою мову треба добре знати – це набільше, що можна для неї зробити. Її не треба нав’язувати. Але треба завжди бути готовим показати її іншим людям у всьому її багатстві та красі.
- Добридень, онучко! Як успіхи в школі?
- Дуже добре! Отримала сьогодні «одинадцять» з української мови!
- А що ви сьогодні вивчали?
- Ми читали текст про природу, робили за ним вправи. Там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! А як твоє здоров’я, бабусю?
- Вже краще, ніж було. Ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять?
- Так, звичайно
- Там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. Здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. Бачиш, на кожній баночці намальована ягідка?
- Так, ось це, наприклад, малина.
- А ось ця ягідка як називається українською мовою?
- Я знаю! Це полуниця! А це – лісова суниця! А цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця!
- Так, її вживання дуже корисне для очей… А таку ягідку ти знаєш?
- Здається, я бачу калину… А в наступній баночці… Як же вона називається?... Клюква…
- Не клюква, а журавлина. Ви сьогодні не вивчали її?
- Ні… Але я її запам’ятаю! Бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! І які гарні слова їх позначають! Яка багата наша українська мова!
- Добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. А ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. Це рідкісна ягідка. Називається лохиною. Піду приготую нам чаю з варенням. Тобі з яким?
- З суничками, будь ласка! Я зараз прийду, бабусю!
- Чекаю до столу!