Навіт… пори року змінюют…ся до (не)впізна…я. Часто (по)серед з…ми
зн…нац…ка видаєт…ся соня…ний день. Пот…чут… струмк…
заг…лубіє небо і запахнут… брун…ки дерев а у/в повітрі мов(би)
розі…єт…ся образ в…сни. І вже (не)знаєш… чи(ще) з…ма а чи настає
в…сна. А то ра…я ос…нь ударит… приморо…ками д…хне загрозливо й
похмур…. І знову д…вуєш…ся. З…ма вступила у свої права. Ходила
г…сподинею п…лями і лісами ходила (по)між люд…ми.
Засипала сн…гами землю с/зковувала морозом річ…ки й озера
перем…тала кучугурами сте…ки. Там, де вч…ра був шлях, с…годні без/с
кінця(краю) пінит…ся гостро(верхими) переметами ро…бурхане снігове
море.

 Стояв морозний день. Іскрився білий сніг. На деревах сяяв іній. Кущі також були сніжними.
 День був чудовий і діти вирішили зробити годівничку для пташок. Хлопці взяли дошки і інструменти і змайстрували саму будівлю годівнички. Дівчата
зібрали різні корми.
 Діти пішли до парку. Вони повісили годівничку на міцний клен. Зробивши свою справу, діти відійшли подалі від дерева.
І як тільки вони відійшли, до годівнички прилетіли пташки: снігурі, горобці, синиці...
 Діти мовчки гали і були дуже раді, що їхня праця не була даремною. Та найбільше раділи Миколка, Наталка та Оленка.
 Вони пішли додому з великими щасливими усмішками.

да! я вважаю, що слово може бути вчинком! тому що навiть слово може образити ще бiльше, нiж будь який вчинок.треба слiдкувати за своiми словами, воно не горобець, вилiтить, не спiймаеш. якщо комусь сказати образливе слово, це i е образою, у деякому сенсi i вчинком! нiколи не треба говорити комусь образливi слова, тому що це дуже поганий вчинок , це образа людини, а нiхто не мае права образити людину! так i добрi слова, коли говориш людинi комплименти, красивi слова, ты вчиняеш добрi речi , якi для тебе багато можут зробити у дальнiшому життi. зробиш добро один раз, а воно до тебе вернеться в десять раз бiльше! тому треба говорити лиш хорошi, добрi слова, цим ш робляться добрi вчинки.