Скласти розповідь про те, як я допомагаю птахам взимку можна так: Зима - найсуровішапора року для птахів. У цей час вони потерпають не лише від холодів, а й від нестачі їжі. Я дуже люблю свої менших товаришів, тому завжди їм допомагаю. Ми з матусею робимо годівнички з пластикових пляшок. Спочатку ми зрізаємо частину пляшки та підвішуємо її на балкон. Туди щоранку я підсипаю пшоно, а для синичок кладу сало. Голуби, горобці, синички з радістю прилітають до мене в гості. Також ми намагаємось підгодовувати пташок і на вулиці. Птахи - наші сусіди та друзі. То ж давайте піклуватись про них та не залишати їх у скрутні часи!
амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев, і ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув біля пишної калини. А ясні, тихі зорі світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює свою чарівну казку (Л. Гулюк).
Зима - найсуровішапора року для птахів. У цей час вони потерпають не лише від холодів, а й від нестачі їжі. Я дуже люблю свої менших товаришів, тому завжди їм допомагаю. Ми з матусею робимо годівнички з пластикових пляшок. Спочатку ми зрізаємо частину пляшки та підвішуємо її на балкон. Туди щоранку я підсипаю пшоно, а для синичок кладу сало. Голуби, горобці, синички з радістю прилітають до мене в гості. Також ми намагаємось підгодовувати пташок і на вулиці. Птахи - наші сусіди та друзі. То ж давайте піклуватись про них та не залишати їх у скрутні часи!
амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев, і ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув біля пишної калини. А ясні, тихі зорі світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює свою чарівну казку (Л. Гулюк).