Психологи кажуть, що справжній компроміс - вміння пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Давай розберемося, як це правильно робити. Ти дуже пишаєшся тим, що у відносинах зі своїм чоловіком ніколи не йдеш на компроміс. Не зійдетеся, наприклад, в думках, на яке кіно відправитися суботнім вечором, і ти замовкає.
Мовчати ти, звичайно, вмієш талановито: не розмовляєш із чоловіком, немов не помічаєш. Чоловік після декількох годин інтриги в мовчанку капітулює. Але от парадокс: начебто все відбувається так, як хочеться тобі, але ти останнім часом ходиш незадоволена: помічаєш, що щось у відносинах змінилося, з'явилася холодність, чоловік майже нічого не пропонує тобі, більше часу став проводити на роботі або в компанії друзів. І ось ти та інші не менш принципові панночки, що хочете бути щасливими в особистому житті, повинні згадати поради сімейних психологів: застава гармонійних відносин - це, насамперед, вміння вести діалог і йти на компроміс.
Хочеш жити в злагоді - погодься! Так уже виходить, що мистецтвом компромісів - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більшу, у шлюбі відають жінки. Ми повинні бути тонше, гнучкіше, мудрішими, відхідливі. Тільки зверни увагу: все це зовсім не означає, що дами повинні завжди йти на поступки і в усьому погоджуватися зі своїми благовірними. Такі односторонні поступки ні до чого доброго не приведуть. Рано чи пізно вічно поступається сторона, незадоволена цим фактом, все одно забуде всі свої благі наміри і заявить: "Набридло! Досить!" По-хорошому, на поступки доведеться йти і другій половинці. Але от біда, вона вже й забула, як це робиться, адже весь цей час лише прихильно приймала. Загалом, ситуація виходить тупиковою. Для цього ми повинні користуватися компромісом - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Щоб ситуацію змінити, ми повинні вміти знаходити компроміси і вчасно пропонувати їх нашим коханим. А якщо при цьому ти зможеш переконати коханого, що це його ініціатива, що це він - розумниця, світла голова і кращий на світі чоловік - запропонував такий блискучий вихід із ситуації, то це і зовсім вищий пілотаж.
Поступки за правилами Щоб компроміс (у хорошому сенсі цього слова) в сімейних відносинах повністю себе виправдав, "користуватися" їм потрібно, дотримуючись правил. Щоб досягти згоди, чимось поступитися повинні обидва партнера. Наприклад, він хоче піти на футбол, а вона на концерт улюбленої співачки. Обговоривши всі можливі "за" і "проти", вони, щоб нікому не було образливо, вирішують піти ... в кіно на фільм, який обидва хотіли подивитися або знаходять інше компромісне рішення. В результаті і він, і вона залишилися задоволені тим, як провели вечір.
Існує правило , за яким той, хто пропонує компроміс, повинен спочатку поступитися партнерові, і лише потім подумати про поступки для себе. Причому робити це потрібно добровільно, не перетворюючи його на своєрідний шантаж: Ти мені - я тобі. Наприклад, ти хочеш піти в кафе з'їсти шоколадний десерт, а він мріє про піцу. Тоді ти пропонуєш: давай сьогодні дійсно підемо в піцерію, і я обмежуся овочевим салатом, а наступного разу ми неодмінно підемо в кафе-кондитерську. Будь вдячна за поступки. Навіть якщо коханий не довів обіцяне до кінця. Скажімо, ти просила його прибрати в квартирі. І хоча у партнера були інші плани, він поступився. Він склав речі в гардероб, пропилососив, а ось витерти пил забув. Не варто вказувати йому на "хвости", навпаки, подякуй його. Здається, після цього партнер буде куди частіше йти назустріч. І взагалі компроміс справа хороша.
Гуманність Гуманність у наші часи стала рідким явищем. Дехто з людей навіть не знає, що означає це слово. Взагалі в перекладі з латини гуманність означає людяність, тобто вміння поважати і визнавати цінності людства, гідність кожної особистості.
Щоб пересвідчитися в тому, що сучасне суспільство дуже далеке від гуманності, варто просто проїхатися у громадському транспорті в «годину пік», коли втомлені й агресивно налаштовані один проти одного пасажири ладні побитися через вільне місце. У такі моменти починає здаватися, що така риса характеру, як гуманність, лише красива вигадка, та, на щастя, це не так. У світі й досі залишилися особи, які здатні безкорисливо жертвувати чимось заради суспільства, які здатні поважати і любити не тільки близьких, а й незнайомих людей. Наприклад, гуманною, на мою думку, можна назвати відому акторку Акжєліну Джолі, яка виконує обов'язки Посла доброї волі ООН і дійсно турбується про дітей-сиріт, жертвує великі кошти на їх утримання і навіть усиновила кількох малят.
Тема гуманності широко відображена у світовій літературі. Наприклад, в оповіданні М, Горького «Давко» головний герой вириває своє серце л грудей для того, щоб освітити шлях людям. Також проблему людяності підняв у своєму безсмертному творі «Фауст» геніальні™ німецький письменник Гете. Він показав, що людина стає насправді щасливою лише тоді, коли присвячує себе праці на користь інших.
Отже, я вважаю, що гуманність — це надзвичайно рідкісний дар, який треба берегти бо, маючи його, людина дійсно стає Людиною.
Гуманність — це шанобливе, доброзичливе, співчутливе ставлення до людей, вміння бути стриманим в оцінці їхніх вчинків.
Розвиток гуманізму сягає своїм корінням часів Відродження. Саме тоді висловили думку про те, що людину треба поважати та цінувати такою, яка вона є. В наш час ці ідеї через засоби масової інформації широко пропагандують і політики, і зірки.
Гуманність, перш за все, передбачає поблажливе ставлення до проступків оточуючих, адже жодна людина не застрахована від помилок. Навіть злочинці мають право на другий шанс, право спокутувати власну провину. Тому, я вважаю, що відміна смертної кари стала ще одним кроком на шляху розвитку гуманного суспільства.
Синонімом гуманності є людяність, тобто здатність співчувати та допомагати оточуючим. У міжнародному масштабі цей аспект проявився після Чорнобильської катастрофи. Тоді Куба абсолютно безкоштовно організувала спеціальні табори для лікування та оздоровлення українських дітей, які постраждали в результаті тієї страшної аварії.
Важливою і наш час є пропаганда гуманного ставлення до ВІЛ-інфікованих, бо суспільство через недостатню поінформованість про цю хворобу просто відвертається від таких людей.
Повага до національних і загальнолюдських традицій і цінностей теж є складовою гуманності. Наприклад у поемі І. Котляревського «Енеїда» сказано, що під час війни між туром та Енеєм за їх взаємною домовленістю бої на деякий час припиняли, аби кожен народ міг достойно поховати загиблих воїнів.
Отже, гуманність — це, перш з? все, взаємоповага та людяне ставлення одне до одного. А без цього неможливо будувати високоморальне суспільство та міцну державу.
Психологи кажуть, що справжній компроміс - вміння пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Давай розберемося, як це правильно робити. Ти дуже пишаєшся тим, що у відносинах зі своїм чоловіком ніколи не йдеш на компроміс. Не зійдетеся, наприклад, в думках, на яке кіно відправитися суботнім вечором, і ти замовкає.
Мовчати ти, звичайно, вмієш талановито: не розмовляєш із чоловіком, немов не помічаєш. Чоловік після декількох годин інтриги в мовчанку капітулює. Але от парадокс: начебто все відбувається так, як хочеться тобі, але ти останнім часом ходиш незадоволена: помічаєш, що щось у відносинах змінилося, з'явилася холодність, чоловік майже нічого не пропонує тобі, більше часу став проводити на роботі або в компанії друзів. І ось ти та інші не менш принципові панночки, що хочете бути щасливими в особистому житті, повинні згадати поради сімейних психологів: застава гармонійних відносин - це, насамперед, вміння вести діалог і йти на компроміс.
Хочеш жити в злагоді - погодься! Так уже виходить, що мистецтвом компромісів - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більшу, у шлюбі відають жінки. Ми повинні бути тонше, гнучкіше, мудрішими, відхідливі. Тільки зверни увагу: все це зовсім не означає, що дами повинні завжди йти на поступки і в усьому погоджуватися зі своїми благовірними. Такі односторонні поступки ні до чого доброго не приведуть. Рано чи пізно вічно поступається сторона, незадоволена цим фактом, все одно забуде всі свої благі наміри і заявить: "Набридло! Досить!" По-хорошому, на поступки доведеться йти і другій половинці. Але от біда, вона вже й забула, як це робиться, адже весь цей час лише прихильно приймала. Загалом, ситуація виходить тупиковою. Для цього ми повинні користуватися компромісом - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Щоб ситуацію змінити, ми повинні вміти знаходити компроміси і вчасно пропонувати їх нашим коханим. А якщо при цьому ти зможеш переконати коханого, що це його ініціатива, що це він - розумниця, світла голова і кращий на світі чоловік - запропонував такий блискучий вихід із ситуації, то це і зовсім вищий пілотаж.
Поступки за правилами Щоб компроміс (у хорошому сенсі цього слова) в сімейних відносинах повністю себе виправдав, "користуватися" їм потрібно, дотримуючись правил. Щоб досягти згоди, чимось поступитися повинні обидва партнера. Наприклад, він хоче піти на футбол, а вона на концерт улюбленої співачки. Обговоривши всі можливі "за" і "проти", вони, щоб нікому не було образливо, вирішують піти ... в кіно на фільм, який обидва хотіли подивитися або знаходять інше компромісне рішення. В результаті і він, і вона залишилися задоволені тим, як провели вечір.
Існує правило , за яким той, хто пропонує компроміс, повинен спочатку поступитися партнерові, і лише потім подумати про поступки для себе. Причому робити це потрібно добровільно, не перетворюючи його на своєрідний шантаж: Ти мені - я тобі. Наприклад, ти хочеш піти в кафе з'їсти шоколадний десерт, а він мріє про піцу. Тоді ти пропонуєш: давай сьогодні дійсно підемо в піцерію, і я обмежуся овочевим салатом, а наступного разу ми неодмінно підемо в кафе-кондитерську. Будь вдячна за поступки. Навіть якщо коханий не довів обіцяне до кінця. Скажімо, ти просила його прибрати в квартирі. І хоча у партнера були інші плани, він поступився. Він склав речі в гардероб, пропилососив, а ось витерти пил забув. Не варто вказувати йому на "хвости", навпаки, подякуй його. Здається, після цього партнер буде куди частіше йти назустріч. І взагалі компроміс справа хороша.
Щоб пересвідчитися в тому, що сучасне суспільство дуже далеке від гуманності, варто просто проїхатися у громадському транспорті в «годину пік», коли втомлені й агресивно налаштовані один проти одного пасажири ладні побитися через вільне місце. У такі моменти починає здаватися, що така риса характеру, як гуманність, лише красива вигадка, та, на щастя, це не так. У світі й досі залишилися особи, які здатні безкорисливо жертвувати чимось заради суспільства, які здатні поважати і любити не тільки близьких, а й незнайомих людей. Наприклад, гуманною, на мою думку, можна назвати відому акторку Акжєліну Джолі, яка виконує обов'язки Посла доброї волі ООН і дійсно турбується про дітей-сиріт, жертвує великі кошти на їх утримання і навіть усиновила кількох малят.
Тема гуманності широко відображена у світовій літературі. Наприклад, в оповіданні М, Горького «Давко» головний герой вириває своє серце л грудей для того, щоб освітити шлях людям. Також проблему людяності підняв у своєму безсмертному творі «Фауст» геніальні™ німецький письменник Гете. Він показав, що людина стає насправді щасливою лише тоді, коли присвячує себе праці на користь інших.
Отже, я вважаю, що гуманність — це надзвичайно рідкісний дар, який треба берегти бо, маючи його, людина дійсно стає Людиною.
Гуманність — це шанобливе, доброзичливе, співчутливе ставлення до людей, вміння бути стриманим в оцінці їхніх вчинків.
Розвиток гуманізму сягає своїм корінням часів Відродження. Саме тоді висловили думку про те, що людину треба поважати та цінувати такою, яка вона є. В наш час ці ідеї через засоби масової інформації широко пропагандують і політики, і зірки.
Гуманність, перш за все, передбачає поблажливе ставлення до проступків оточуючих, адже жодна людина не застрахована від помилок. Навіть злочинці мають право на другий шанс, право спокутувати власну провину. Тому, я вважаю, що відміна смертної кари стала ще одним кроком на шляху розвитку гуманного суспільства.
Синонімом гуманності є людяність, тобто здатність співчувати та допомагати оточуючим. У міжнародному масштабі цей аспект проявився після Чорнобильської катастрофи. Тоді Куба абсолютно безкоштовно організувала спеціальні табори для лікування та оздоровлення українських дітей, які постраждали в результаті тієї страшної аварії.
Важливою і наш час є пропаганда гуманного ставлення до ВІЛ-інфікованих, бо суспільство через недостатню поінформованість про цю хворобу просто відвертається від таких людей.
Повага до національних і загальнолюдських традицій і цінностей теж є складовою гуманності. Наприклад у поемі І. Котляревського «Енеїда» сказано, що під час війни між туром та Енеєм за їх взаємною домовленістю бої на деякий час припиняли, аби кожен народ міг достойно поховати загиблих воїнів.
Отже, гуманність — це, перш з? все, взаємоповага та людяне ставлення одне до одного. А без цього неможливо будувати високоморальне суспільство та міцну державу.