Природа - це наше життя. Адже дерева очищають повітря, яким ми дихаємо, а ліси і парки радують душу своєю красою. Якщо кожен з нас не почне піклуватися про природу, то з часом стане нічим милуватися.
Особисто я завжди березі природу. Гуляючи в лісі, я намагаюся не ламати гілок з дерев, а прогулюючись по парку, не зривати квіточки, які ростуть на галявинах. А ще я допомагаю дідусеві з бабусею на дачі висаджувати нові дерева. А потім з хвилюванням і турботою доглядати за рослинами ігати, як вони ростуть.
екологічні проблеми носять характер і зачіпають все людство. на сучасному етапі розвитку суспільства питання виховання бережливого ставлення до природи набуває особливої гостроти. головна причина цього – тотальна екологічна безвідповідальність. у зв'язку з цим необхідно підсилити і більше приділяти уваги вихованню бережливого ставлення до природи в сучасній школі вже з перших років виховання дітей.
забруднення грунтів відбувається із-за застосування отрутохімікатів (пестицидів). в результаті нераціонального використання земель відбувається виснаження грунтів. наростає занепокоєння про наших «сусідів по планеті» – рослина і тварина, які випробовують подвійний гніт: по-перше, руйнування і забруднення їхнього житла; по-друге, від безпосереднього впливу з боку людини. в результаті багато видів зникли.
актуальність взаємодії суспільства і природного середовища висунула школою завдання формування у дітей відповідального відношення до природи. педагоги і батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. і чим раніше починається робота з виховання бережливого ставлення до природи, тим більшою буде її педагогічна результативність. при цьому в тісному взаємозв'язку повинні виступати всі форми і види учбової і позакласної діяльності дітей.
дітям молодшого шкільного віку властива унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливість формування у них надійних основ відповідального відношення до природи. природознавство початкової школи покликане вносити свій вкдад у формування екологічної відповідальності дітей.
1. теоретичні основи виховання бережливого ставлення до природи
і проблеми сучасності, несуть загрозу життя і людської цивілізації, викликали необхідність екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного суспільства. пошук шляхів гармонійної взаємодії суспільства і природи приводить до інтенсивного процесу екологізації загальної культури людства, і як наслідок, - до формування теорії і практики виховання бережливого ставлення до природи.
подальше дослідження цієї проблеми, проведене педагогами, дозволило виділити новий аспект виховання – екологічний.
екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем. а під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи. основна мета виховання бережливого ставлення до природи: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь фізичним і психічним станом. поступово визначаються освітні і виховні завдання:
- поглибити і розширити екологічні знання;
- прищепити початкові екологічні навики і уміння – поведінкові, пізнавальні;
- розвинути пізнавальну, творчу, суспільну активність школярів в ході екологічної діяльності;
- сформувати (виховати) відчуття дбайливого відношення до природи.
зародження сучасних тенденцій виховання бережливого ставлення до природи і виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план нового предмету «природознавство». чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певне місцезнаходження його в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однонаочній моделі, що виявилися малоефективними. основні причини малоефективності криються в тому, що кінцева мета екологічної освіти – відповідальне відношення до навколишнього середовища – складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формує в основному природно-наукові знання по біологічній екології, справиться з формуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного і соціального середовища не може. на порядок денний постало питання про залучення інших шкільних предметів в процес екологічної освіти. виникла ідея багатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспект взаємин людини з навколишнім середовищем. поки ж використання міжнаочного змісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чому визначає якість навчання і виховання молодших школярів. сучасні тенденції розвитку виховання бережливого ставлення до природи в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають свої специфічні учбово-виховні цілі. таким чином, типологія моделей в руслі екологізації пройшла певний шлях становлення: від однонаочної – до змішаної. проте пошук в цьому напрямі продовжується дотепер.
Природа - це наше життя. Адже дерева очищають повітря, яким ми дихаємо, а ліси і парки радують душу своєю красою. Якщо кожен з нас не почне піклуватися про природу, то з часом стане нічим милуватися.
Особисто я завжди березі природу. Гуляючи в лісі, я намагаюся не ламати гілок з дерев, а прогулюючись по парку, не зривати квіточки, які ростуть на галявинах. А ще я допомагаю дідусеві з бабусею на дачі висаджувати нові дерева. А потім з хвилюванням і турботою доглядати за рослинами ігати, як вони ростуть.
екологічні проблеми носять характер і зачіпають все людство. на сучасному етапі розвитку суспільства питання виховання бережливого ставлення до природи набуває особливої гостроти. головна причина цього – тотальна екологічна безвідповідальність. у зв'язку з цим необхідно підсилити і більше приділяти уваги вихованню бережливого ставлення до природи в сучасній школі вже з перших років виховання дітей.
забруднення грунтів відбувається із-за застосування отрутохімікатів (пестицидів). в результаті нераціонального використання земель відбувається виснаження грунтів. наростає занепокоєння про наших «сусідів по планеті» – рослина і тварина, які випробовують подвійний гніт: по-перше, руйнування і забруднення їхнього житла; по-друге, від безпосереднього впливу з боку людини. в результаті багато видів зникли.
актуальність взаємодії суспільства і природного середовища висунула школою завдання формування у дітей відповідального відношення до природи. педагоги і батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. і чим раніше починається робота з виховання бережливого ставлення до природи, тим більшою буде її педагогічна результативність. при цьому в тісному взаємозв'язку повинні виступати всі форми і види учбової і позакласної діяльності дітей.
дітям молодшого шкільного віку властива унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливість формування у них надійних основ відповідального відношення до природи. природознавство початкової школи покликане вносити свій вкдад у формування екологічної відповідальності дітей.
1. теоретичні основи виховання бережливого ставлення до природиі проблеми сучасності, несуть загрозу життя і людської цивілізації, викликали необхідність екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного суспільства. пошук шляхів гармонійної взаємодії суспільства і природи приводить до інтенсивного процесу екологізації загальної культури людства, і як наслідок, - до формування теорії і практики виховання бережливого ставлення до природи.
подальше дослідження цієї проблеми, проведене педагогами, дозволило виділити новий аспект виховання – екологічний.
екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем. а під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи. основна мета виховання бережливого ставлення до природи: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь фізичним і психічним станом. поступово визначаються освітні і виховні завдання:
- поглибити і розширити екологічні знання;
- прищепити початкові екологічні навики і уміння – поведінкові, пізнавальні;
- розвинути пізнавальну, творчу, суспільну активність школярів в ході екологічної діяльності;
- сформувати (виховати) відчуття дбайливого відношення до природи.
зародження сучасних тенденцій виховання бережливого ставлення до природи і виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план нового предмету «природознавство». чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певне місцезнаходження його в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однонаочній моделі, що виявилися малоефективними. основні причини малоефективності криються в тому, що кінцева мета екологічної освіти – відповідальне відношення до навколишнього середовища – складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формує в основному природно-наукові знання по біологічній екології, справиться з формуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного і соціального середовища не може. на порядок денний постало питання про залучення інших шкільних предметів в процес екологічної освіти. виникла ідея багатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспект взаємин людини з навколишнім середовищем. поки ж використання міжнаочного змісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чому визначає якість навчання і виховання молодших школярів. сучасні тенденції розвитку виховання бережливого ставлення до природи в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають свої специфічні учбово-виховні цілі. таким чином, типологія моделей в руслі екологізації пройшла певний шлях становлення: від однонаочної – до змішаної. проте пошук в цьому напрямі продовжується дотепер.