Даринка красива дівчина з чорними, як смола, косами, які вона вкладає короною навкруги голови. Очі в неї темно-сині, і не один хлопець потайки зітхає за тими очима. А коли Даринка розпускає коси, здається, що вона ховається в темному лісі — таке густе й довге в неї волосся. Моя подруга звикла бути в усьому першою. Вона непогано вчиться і могла б учитися ще краще, якби не її надмірне, на мій погляд, захоплення сучасною музикою. Жодна шкільна дискотека не проходить без неї. Даринка інколи по-доброму глузує з мене: адже я ставлюся до сучасної музики досить спокійно. А ось дивитися на те, як моя подруга танцює, мені подобається. Летить вона в ритмічному танці, очі її сяють, густа хмара волосся літає слідом. Даринка дуже струнка, проте це не тільки природна її якість. Ця дівчина нещодавно була товстуватою, але за рік, завдяки регулярним заняттям фітнесом та тими ж танцями, схудла аж на десять кілограмів. Мені дуже подобається товаришувати з Даринкою. Я хочу бути схожою на неї, не в усьому, звичайно.
«- Який Чіпка?
- А той… що, як навіжений, ганяє по селу…
- Ага!.. Чого ж це?
- Та каже: чи не купив би ти хліба?
- Якого хліба? - пита, роздумуючись, Грицько.
- Не знаю. Каже - хліб продати… А я стою собі та думаю: який це він хліб продає, й навіщо тобі хліб купувати, коли богу, свій ще потрохи тягнеться…
- Що ж ти йому одказала?
- Що ж я йому одказала? Сказала, щоб зайшов пізніше, як ти дома будеш…
- Ну, а він тобі - що?
- Каже: зайду - та й пішов з двору.
- Гм,- мугикнув Грицько.- От, дивіться, коли б не здурів парубок… З кругу спився!»