Підкресліть граматичну основу та визначте вид підрядногоречення

3. І вже не знаю, на якій із хвиль моя ріка в твою впадає круто (Г. Світлична). 4. Хто меч підіймає, від меча загине (Леся Українка). 6. Привикайте, карі очі, самі ночувати, бо поїхав мій миленький у поле орати (Народна творчість). 7. Де легко під гору, там важко з гори (А. Листопад). 8. Я побачив такі добрі засмучені очі, що й мене обняв жаль (М. Коцюбинський). 9. Як би часто не кликало небо, не одвикну земним дорожить (Г. Чубач). 10. Зерно в землю теж кладуть, щоб воно воскресло в житі (Б. Олійник). 12. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко). . 16. Немає гірше, як в неволі про волю згадувати (Т. Шевченко). 17. Що темніша ніч, тим яскравіші в ній маяки (О. Гончар).

Духовність – це внутрішній світ людини, зв’язок людини з релігією.Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в тому, щоб створити умови для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливо також створення умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, свого власного духовного світобачення і світосприйняття.духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру.Справді, серед людей панують різні погляди на духовність. Написано тисячі книжок про те, як розвинути духовність, але ті, хто їх читає, і далі відчувають порожнечу та замішання.Головним у духовній культурі особистості є активне, творче та відповідальне ставлення до життя - до природи, іншим, перед самим собою. Ознака духовної культури особистості - готовність особистості до самовіддачі та самовдосконалення.

Лісова пустунка
Якось влітку ми з татом пішли у ліс по гриби. Довго ми ходили лісом і раптом я почув стрекіт - спочатку з одного боку, а потім з іншого. "Хто це стрекоче?" - спитав я у тата. "Хось жартує над нами!". Тато посміхнувся і сказав: "Це руда пустунка-білочка. Ось вона, дивись!". І тут я побачив білку, яка сиділа на гілці сосни і стрекотала. Ми пригостили лісову пустунку горішками, поклавши їх на землю. Білочка хутко перетаскала горіхи у свою домівку, а потім підійшла до нас, щось прострекотала і побігла геть. Мабуть, так вона подякувала нам.