Підкреслити головні члени речення 1. Згори видно скошені жита й залитий водою луг.
2. В лиці, в очах було розлите щось.
3. Мені осіння ніч короткою здається.
4. Дівоча душа була святою для Романа.
5. Зоря на небі рожева вже почала займатись.
6. Зібралося там до гурту, крім Петра та дядька, і мисливців чимало.
7. У невеличкім, чистенькім і зі смаком прибранім салоні дві дами зайняті
живою розмовою.
8. «Бо бій був завзятий», - говорив воєвода.
9. Першою думкою в Остапа було довідатись, де вони.
10.Доля кожного твору – бути видрукуваним.
11. Розбить одвічнес мовчання моя мета.
12. Наймилішою й найдорожчою для людини є її рідна мова.
13.Для гордої і владної душі життя і воля — на горі високій.
14.Мої руки стають віттям.
15. Він був кремезним, мав важку руку.
Активация Windows
16.Побалакати з батьком нам не дали сусіди.

Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б'ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.Тугар Вовк — боярин, якому князь подарував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче встановлювати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима, тому що вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батьківського ставлення до простих селян і відповідає Максиму на його почуття взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, але не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал

Коли ми вийшли з Олесею зі школи, вона полегшено зітхнула : " Боже, ну що за день сьогодні! З цими контрольними роботами ніякого особистого життя немає!" Я , відчуваючи як почервоніли щоки, невпевнено запропонував : "То може підемо в кіно?"  Олеся вражено на мене подивилася і , посміхаючись, відповіла : " Ходімо".

Коли ми вийшли з Олесею зі школи, вона полегшено зітхнула і сказала, що був важкий день і з тими контрольними роботами ніякого особистого життя немає. Я , відчуваючи як почервоніли щоки, невпевнено запропонував сходити разом в кіно.  Олеся вражено на мене подивилася і , посміхаючись, погодилась.

-- Боже, ну що за день сьогодні! З цими контрольними роботами ніякого особистого життя немає!
-- То може підемо в кіно?
-- Ходімо!