Підкреслити граматичну основу: Усіх панів і гетьманів затемняв він красою. І говорить мені: "Не оддавай же, паніматко, своєї дочки ні за князя, ні за лицаря; не буду женитись, поки виросте — буду їй вірною дружиною". Дай же, боже, і ти, мати божа, щоб і се справдилось на щастє й на здоров'є! Тут саме виїхали вони із за гори. Перед ними так і заблищало, так і замиготило, так і замережило церквами, хрестами, горами і будинками. Святий город сіяв, як той Єрусалим. Сонце ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканая
Я так думаю, тому що це геть різні мистецтва. Кожен з них виконую свою роль в житті людини. Але в житті треба правильний відбір! Не треба дивитися та читати все підряд. Від цього буде мало користі.
Відомо: той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор. Людина сама робить свій вибір. Телевізор керує людиною, її думками та інколи діями, люди можуть не розуміти це. А ось керувати людьми складніше. Так само, як і обрати правильну книжку.
В сучасному світі дуже багато літератури, як сучасної так і давньої літератури. Кожна з них розвиває людину по своєму, формує її погляди на сучасний світ.
Отже, можна дійти висновку, що телебачення це добре для того щоб трохи розвіятись, відпочити, почути новини, які відбуваються в світі. Але, слід зазначити, що хороша книга, потрібна аби навчитися жити в цьому світі, зрозуміти що і до чого.
Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Кожний кущик, кожне деревце дід Мороз прикрасив по-різному. На кущах глоду порозвішував тонке мереживо. На гілках черемхи — разки намиста. А дубовому листу, що так і не опав восени, доточив розкішні торочки. Всіх обійшов, нікого не минув. Немало потрудився він і біля сосен.
Торкнувся кожної глиці і ніжним серпанком оповив крони. І зараз усі сосни, мов купаються в білому мареві. Від цього кожний стовбур ще більш відливає червоним золотом, а верховіття м'яко тане в безмежному просторі тьмяно-срібного неба. Важкі, сизі пасма, боячись згубити свою красу, схилились, завмерли і не ворухнуться.
Глибока тиша залягла довкола. Ніщо не шерехне, ніщо не порушить цей урочистий, зимовий спокій. Віддалік сосен — берізка. Та яка берізка! Хіба скажеш, що вона гола, безлиста? На ній розпустилося чудове, біле листя, а на гінкому вітті розкрився весняний первоцвіт. І все на ній біле: і гілля, і листя, і кора. Хто не йде — замилується. А дід Мороз тільки посміхається в сиву бороду: «А що, гарна?».
Отакий-то витівник живе у наших краях.