Підкреслити підмети в реченні, визначити б їх вираження. Поранений глухо стогнав. Жити-народу служити. Багато студентів літом відпочиває на морі Головне "ура" котилося горами
Осень. Разноцветная, разнообразная. Сначала она пышная, золота и солнечная, а затем печальная, дождливая, холодная. Осенью красиво. Листья на деревьях постоянно меняет цвет, а затем и вовсе опадают на землю, устилая ее мягким ковром.
В середине осени появляется волшебный островок тепла и солнечной погоды, который называется бабьим летом. Его особая украшение - серебристое тонкое кружево паутины, блестит в каждом углу.
Повсюду цветут яркие осенние цветы - астры, георгины, хризантемы. После дождя в лесу много грибов. На кустах зреют ягоды. В садах тоже время урожая - спелые яблоки, груши, орехи, виноград. Это так здорово - сорвать налитое яблоко сразу с ветки! Оно сладкое и душистое, вкусное.
Осень часто ненастная. По густыми облаками скрывается небо, идет дождь - то мелкий, настойчиво капает, то сильный, холодный, что может идти без остановки целый день, а то и несколько дней подряд.
Буйство цветов меняется прозрачностью и серостью в конце осени. Только ясное синее небо не теряет своей яркости. Собирают урожай в полях, садах, огородах. Затем убирают сухие листья во дворах и на улицах. Голыми стоящие деревья, часто дует сильный ветер, идет дождь. Холодает. Люди все больше спешат укрыться в домах и квартирах. С прощальными криками улетают в теплые края птицы. Чувствуется, что скоро наступит зима.
Сочинение-описание осени (вариант 2)
Однажды утром выходишь на улицу и чувствуешь особую прохладу. Вот и осень. Хотя солнце все еще ярко светит, но уже не печет по-летнему. И ветер как-то по-другому колышет деревья. И небо изменилось - как стало ближе. Солнечный свет мягче, пожелтели, оно больше не слепит глаза.
Зато радуют глаз осенние наряды природы - желтое, багровое, золотые листья деревьев и кустарников, пестрые цветы, нежно-соломенная сухая трава. Вот яркие алые ягоды шиповника, гроздья рябины, совершенно покрытые сладкими ягодами кисти винограда, румяные яблоки а золотые груши в садах, забавные зонты-грибы под деревьями в лесу ...
И воздух изменилось. Теперь оно наполнено новыми осенними ароматами - запахом сухой травы, опавших листьев, сырости, спелых яблок, осенних цветов, винограда. В лесу пахнет хвоей и грибами. Воздух будто стал чище - это исчез запах раскаленного асфальта, улегся после дождя пыль. Чувствуется свежесть и прохлада.
Осень и звучит по-особенному. Шумит ветер, дождь звенит, шуршит опавшая листва. Уже не слышно летних песен сверчков, но по-прежнему жужжат пчелы и осы, наслаждаясь спелыми грушами и виноградом. Беззаботный летний чириканье птиц изменилось тревожными криками. Скоро птицы большими стаями потянутся туда, где и зимой тепло.
Осень - красивая, переменная и совсем нескучная пора
Якось взимку ми з батьками приїхали до їхніх друзів у чудове приморське містечко Бердянськ. Взагалі-то, це курорт державного значення, з цілющими морськими грязями, вузькою смужкою піщаної коси, що на кілька кілометрів врізається в морський простір, пляжами, парками розваг. Влітку він, мабуть, потопає в зелені та повниться дзвінкими голосами відпочивальників. Та я гуляв містом холодною безсніжною зимовою дниною, і вона справила на мене неабияке враження.
Частина міста розташована на горі відносно берега моря, цей район так і називається між людей. Там знаходяться промислові підприємства та житлові квартали. Проте найкраще, що є в тому районі – це вид, що відкривається перед очима. З Гори увесь Бердянськ лежить перед тобою як на долоні – будинки та дороги, головна алея, що веде до пляжу, Набережна. Прямо від місця, де я стояв, від оглядової площадки, широка вулиця, що починалася це зі сходів спуску з Гори, пролягала крізь центр міста і доходила аж до моря. Море – це те, що вражає найбільше, навіть зимою. Безкрайній простів, що впирається лише у горизонт, зліва направо, скільки сягає погляд,. Таке свіже прозоре повітря, така воля для очей! Того дня море якраз почало відтаювати, звільнятися з крижаного полону.
Зверху, з району Гори я бачив і, здається, навіть чув, як шумить порт, хоч кораблів у ньому не було. Бачив великий прямокутник ринку, біля якого було багато людей та їздило безліч автобусів. Не можна було не помітити і найвищу будівлю центра міста – готель "Бердянськ", і декілька нових торгівельно-розважальних центрів. Містечко взагалі не висотне, а в центрі його більшість будинків мають два-три, максимум п’ять поверхів. Квартали багатоповерхівок видніються зліва від мене – на Горі та в районі вокзалу, а приватний сектор – справа, прямо рядом з водою, буквально у двадцяти метрах!
Осень. Разноцветная, разнообразная. Сначала она пышная, золота и солнечная, а затем печальная, дождливая, холодная. Осенью красиво. Листья на деревьях постоянно меняет цвет, а затем и вовсе опадают на землю, устилая ее мягким ковром.
В середине осени появляется волшебный островок тепла и солнечной погоды, который называется бабьим летом. Его особая украшение - серебристое тонкое кружево паутины, блестит в каждом углу.
Повсюду цветут яркие осенние цветы - астры, георгины, хризантемы. После дождя в лесу много грибов. На кустах зреют ягоды. В садах тоже время урожая - спелые яблоки, груши, орехи, виноград. Это так здорово - сорвать налитое яблоко сразу с ветки! Оно сладкое и душистое, вкусное.
Осень часто ненастная. По густыми облаками скрывается небо, идет дождь - то мелкий, настойчиво капает, то сильный, холодный, что может идти без остановки целый день, а то и несколько дней подряд.
Буйство цветов меняется прозрачностью и серостью в конце осени. Только ясное синее небо не теряет своей яркости. Собирают урожай в полях, садах, огородах. Затем убирают сухие листья во дворах и на улицах. Голыми стоящие деревья, часто дует сильный ветер, идет дождь. Холодает. Люди все больше спешат укрыться в домах и квартирах. С прощальными криками улетают в теплые края птицы. Чувствуется, что скоро наступит зима.
Сочинение-описание осени (вариант 2)
Однажды утром выходишь на улицу и чувствуешь особую прохладу. Вот и осень. Хотя солнце все еще ярко светит, но уже не печет по-летнему. И ветер как-то по-другому колышет деревья. И небо изменилось - как стало ближе. Солнечный свет мягче, пожелтели, оно больше не слепит глаза.
Зато радуют глаз осенние наряды природы - желтое, багровое, золотые листья деревьев и кустарников, пестрые цветы, нежно-соломенная сухая трава. Вот яркие алые ягоды шиповника, гроздья рябины, совершенно покрытые сладкими ягодами кисти винограда, румяные яблоки а золотые груши в садах, забавные зонты-грибы под деревьями в лесу ...
И воздух изменилось. Теперь оно наполнено новыми осенними ароматами - запахом сухой травы, опавших листьев, сырости, спелых яблок, осенних цветов, винограда. В лесу пахнет хвоей и грибами. Воздух будто стал чище - это исчез запах раскаленного асфальта, улегся после дождя пыль. Чувствуется свежесть и прохлада.
Осень и звучит по-особенному. Шумит ветер, дождь звенит, шуршит опавшая листва. Уже не слышно летних песен сверчков, но по-прежнему жужжат пчелы и осы, наслаждаясь спелыми грушами и виноградом. Беззаботный летний чириканье птиц изменилось тревожными криками. Скоро птицы большими стаями потянутся туда, где и зимой тепло.
Осень - красивая, переменная и совсем нескучная пора
Опис міста
Якось взимку ми з батьками приїхали до їхніх друзів у чудове приморське містечко Бердянськ. Взагалі-то, це курорт державного значення, з цілющими морськими грязями, вузькою смужкою піщаної коси, що на кілька кілометрів врізається в морський простір, пляжами, парками розваг. Влітку він, мабуть, потопає в зелені та повниться дзвінкими голосами відпочивальників. Та я гуляв містом холодною безсніжною зимовою дниною, і вона справила на мене неабияке враження.
Частина міста розташована на горі відносно берега моря, цей район так і називається між людей. Там знаходяться промислові підприємства та житлові квартали. Проте найкраще, що є в тому районі – це вид, що відкривається перед очима. З Гори увесь Бердянськ лежить перед тобою як на долоні – будинки та дороги, головна алея, що веде до пляжу, Набережна. Прямо від місця, де я стояв, від оглядової площадки, широка вулиця, що починалася це зі сходів спуску з Гори, пролягала крізь центр міста і доходила аж до моря. Море – це те, що вражає найбільше, навіть зимою. Безкрайній простів, що впирається лише у горизонт, зліва направо, скільки сягає погляд,. Таке свіже прозоре повітря, така воля для очей! Того дня море якраз почало відтаювати, звільнятися з крижаного полону.
Зверху, з району Гори я бачив і, здається, навіть чув, як шумить порт, хоч кораблів у ньому не було. Бачив великий прямокутник ринку, біля якого було багато людей та їздило безліч автобусів. Не можна було не помітити і найвищу будівлю центра міста – готель "Бердянськ", і декілька нових торгівельно-розважальних центрів. Містечко взагалі не висотне, а в центрі його більшість будинків мають два-три, максимум п’ять поверхів. Квартали багатоповерхівок видніються зліва від мене – на Горі та в районі вокзалу, а приватний сектор – справа, прямо рядом з водою, буквально у двадцяти метрах!