підкрести головні і другорядні члени речення в дужках написати, яке воно: РЕЧЕННЯ Незабаром після теплого дощу прибігли в ліс діти. 1 просте чи складне. 2 поширене чи непоширене. 3. яке за метою висловлювання. 4. За інтонацією

Прийшла вьюжная зима. Розстелила снігу, подарувала деревам срібло. Віє-навіває вона м'які замети. По сонному лісі крутиться-крутиться поземка.
Короткий зимовий день. Сонце сходить пізно. Блідим тьмяним кулею невисоко піднімається воно над землею, не погріє, не повеселить і знову вже спускається за темні ліси. Різкий вітер розгулює по полю, обдає холодом, пронизує до кісток.
У ранкові години на одному краю горизонту через сірі хмари ледь-ледь гребує рум'яна смужка, на іншому – громіздяться, як гори, сиві, снігові хмари. Вгорі, над самою головою, через обривки гнаних вітром хмар, видно блакитне небо.
Тихо кругом. Сумно опустили дерева свої голі сучки, запорошені сипучим снігом, немов затужили вони про той золотий час, коли грав з ними теплий, літній вітерець.
Як тільки не називають зиму! Сердита, стара, сива чародійка, та, що махає своїм кудлатим рукавом, сиплячи сніг та іній.
А діти зовсім не вважають зиму сердитою і старою, вона-весела, бадьорить, завзята.
...А прийшла зима так. Як-то раз в тихе, сонне ранок налетіли перші короткі хиткі вітри; наче пси, обнюхивающие дорогу, з виттям промчали вони над землею, бурчали серед гілок, вчепилися в поля, взвихрили сади, хвостами розмели дороги, пройшлися по воді, — і давай ховатися і тікати з лісу. А після них, до вечора,
почали з'являтися з темних далей довгі, колючі язики вихорів. Вітру дули всю ніч і завивали на полях.
До ранку вже лежав сніг, дороги вкрилися льодом і підмерзли, а мороз своїми гострими зубами впивався в землю, і вона ставала дзвінкою, як залізо. Але як тільки настав день, вітри зі стоном помчали, сховалися в лісах, і, причаївшись, тремтіли, готові в будь-яку хвилину зірватися з люттю. Прийшла вьюжная зима.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість.
Як же зробити людину щасливою? Напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому.  Я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. Також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення.