Переказ "Моральні стосунки в українській громаді" до ть будь ласка

Привіт! хочу розповісти про свою подругу з дитинства. її звати Наталка, їй майже п'ятнадцять років і ми знайомі з нею вже одинадцять років! вона невеликого росту і не комплексує з цього приводу. наташа має дуже струнку фігуру, бо вона слідкує за своїм харчуванням. у неї світла шкіра і рудаве волосся, а коли вона посміхається, на її щоках з'являються невелички ямки. у наташі до того гарні блакитні очі, що їх можна порівняти із прозорими хвилями моря. ії брови мають гарну форму і тому дуже підходять до форми її обличчя. до того ж, її обличчя круглої форми і вона має веснянкі на носі, а її ніс маленький і стрункий. доречі, ці веснянки роблять її особливою у очах інших. губи наташі мініатюрні та мають яскраво виражений рожевий колір. наташа полюбляє ходити з розпущенним волоссям, але дуже таки часто її можна побачити із незвичайними зачісками.
про наталку я завжди був гарної думки, бо вона найдобріша та найвеселіша із моїх подруг, а її рудаве волосся завжди зводило мене з розуму.

Майже в кожній сім'ї є своя бібліотека, бо книга завжди супроводжувала наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. Довгий час книга була найціннішим подарунком. Мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали. Серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань "Кобзаря" Тараса Григоровича Шевченка.
"Кобзареві" видання 1943 року належить особливе місце, бо це мій прадід привіз його з фронту. Він розповідав, що книгу цю читали на передових фронтів, черпали з неї силу й мужність наші бійці.
"Кобзар" — книга, яка завжди буде в кожній українській родині.