Перекласти з на українську виділіти префікс слова: бескрайний,расценка снести,расписание, росчерк,бескорыстный,расцвести,сфальшивить,бессмертник,рассмеяться,бессердечный,бессовестный, ранее

Великдень – величне свято для кожного із нас. моя сім’я ретельно готується. прибираємо, печемо паски та малюємо писанки. потім освячуємо ці дари. зранку ідемо до церкви. у ці дні вітаємося словами «христос воскрес». цікавими є народні гуляння біля церкви. можна побачити багатьох друзів, знайомих. дозволяється на свята усім бажаючим бити у дзвони. їх відлуння довго лунає навколо.    свята несуть радість, добро, зустрічі    великдень – це дуже велике свято для кожного із нас. у церкві ми освячуємо дари: паски, крашанки та писанки. у ці дні вітаються словами «христос воскрес». усі жителі гарно одягнуті. посмішки на устах. збирається родина за святковим столом. я з подругою люблю побити у дзвони біля церкви. там можна побачити друзів та знайомих. у ці дні дзвін майже не вщухає. багато охочих спробувати свою силу.    на великдень усі радіють.      вчора у місті була хороша сонячна погода. тепле сонечко привітно усміхалось до перехожих. посилало на землю яскраве проміння.      у цей святковий день було шумно і гамірно. гучні дзвони кликали до церкви. люди поспішали на службу. саме у ці великодні дні збереглась чудова традиція на наших теренах. після служби брами не зачиняються. вони відкриті з ранку до глибокого вечора. багато людей прямують подзвонити у церковні дзвони. далеко над дзвіницями розстелявся їх бум.      а сьогодні не обійшлося без веселого обливання. це так званий «обливний понеділок». особливо він тішить дітвору. у такий хороший сонячний день прохолодна вода не лякала перехожих.         великодні свята – це зустрічі в родинному колі, серед друзів. радість та надія на краще.         

мій улюблений герой є  климко :

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»

Пояснення: