Переписати речення,підкреслити у них прикметники,визначити рід,число,відмінок. З”ясувати яку синтаксичну роль виконують прикметники
у даних реченнях.
Настала холодна,сніжна зима. Дні стали коротшими,а ночі довшими.
Сувора чарівниця прикрасила дерева сріблястим інеєм,укутала поля
білою ковдрою ,скувала річку товстою кригою,розмалювала вікна
химерними візерунками ДО ВЕЧЕРА ПОТОМ УДАЛЮ

1. Найглибше в оповіданні «Федько-халамидник» розкрито характер другорядного героя (Б) Толі.

2. Федько за вдачею протиставляється (Г) Толі.

3. Словами ...він раптом повертається й віддає змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть... охарактеризовано (А) Федька.

4. Головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охаракте­ризований. Головного героя літературного твору описують досить детально, автор приділяє йому найбільше уваги, він , як правило, з'являється на початку твору й діє аж до самого кінця, його вчинки виписані ретельно, ім'ям головного героя часто називають художній твір. У оповіданнях переважно є один головний герой, рідше два. У оповіданні «Федько-халамидник» головний герой Федько, його ім’ям названий твір.

5. Другорядні герої відрізняються від головних, бо вони діють поряд із головним, до­повнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важ­ливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя. Вони також можуть мати яскраві характери, проте вони поступаються своєю зна­чущістю перед головною дійовою особою. Такими героями в оповіданні «Федько-халамидник»  виступають Толя, Спірка, Стьопка, Васька, Грицик, батьки Федька й Толі.

6. Знайдіть і прочитайте портретні характеристики Толі, Федька та його тата.

Федько. «Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають».

Толя. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й со­ромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив до­дому задрипаний, подраний, з розбитим носом… Толя — чистенький, ніжний, з щічками, як проскура».

Батько Федька. «Стомлений і сердитий. Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. Щоки теж ніби оловом налиті, худі-худі, борода на них така рідка, що видно крізь неї тіло».

7. Толя так і не зробив висновків із трагічної ситуації. Це видно із такого вчинку: «Коли Федькова труна сховалася за рогом вулиці й не було вже ні­кого видно. Толя відійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й по­біг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він йо­го виграв у Федька».

8. Можливо, Федьку, знаючи слабкість Толі, не треба було ставати учасником спору. Та вся відповідальність за події на річці лягає на Толю.

9. Якими рисами своєї вдачі ви схожі на Толю, а якими — на Федька? З якими вадами свого характеру вам треба боротися?

Картина Володимира Орловського "Дніпро" - це  натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність.  Присвятив картину Володимир Орловський  українській  природі, її чарівній, неповторній о красі. Тепла тінь огортає при першому погляді на картину, а далі заворожують душу далекі сонячні степи і блакита вода Дніпра з його обривистими берегами. Чим пильніше дивишся, тип сильніше починаєш бажати стати на звивисту доріжку, погладити рукою ніжно зелену, уквітчану ромашками, траву, привітатися з щирою українською дівчиною, у довгій спідниці та з вінком. Далі підійти до стін церкви, що тільки куполами вигляда з-за лісу і ніби тоне у зеленому розмаїтті. Як тонко автор передав всі порухи природи, як майстерно він втілив у картину всю красу Дніпровських вод. Ця картина заслуговує найбільшого визнання.