Перепишіть односкладні речення, згрупувавши їх за типами у такій послідовності: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові. 1. Той монастир недавно збудували (Л. Костенко). 2.Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами (Панас Мирний). 3. Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (Леся Українка). 4. Його сховали на горище, і ранок змив його сліди (А. Малишко). 5. Шануйте здобуте трудом поколінь, помножте його у пошані (М. Нагнибіда). 6. За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка). 7. Але як швидко побіля вогню не бігай — все рівно обпечешся (Гр. Тютюнник). 8. Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять картоплю (В.Козаченко). 9. В артілях виспіли жнива, вантажать динь багряні кулі, і кавуни лежать поснулі (А. Малишко). 10. Коли зважуєшся на сей крок у житті, чого ж було стояти на колінах (Леся Українка).

Як часто нам не вдається знайти спільну мову з нашими дідусями й бабусями. Їхній життєвий досвід найчастіше здається нам застарілим, тому ми хочемо все робити самі. Якось ми з дідусем робились об заклад, чий час цікавіше. Він говорив, що вони будували нову країну, боролися за свої ідеали, а ми тепер нічим не цікавимося, крім себе й комп’ютера. А я доводив, що тепер набагато більше можливостей, а місце для боротьби й у наш «байдужний» століття найдеться. От брат мій, наприклад, на площі в мітингу брав участь, щоб проїзд студентам дешевше зробили. Так вони ж добились свого! Виходить, і ми боремося!

Дідусь тільки посміювався над моєю запальністю. А я раптом зрозумів, чому його час здається йому кращим. Тоді він був молодим і був щасливий, у нього все було спереду, він був сильним і не замислювався про багатьох сумних речах, про які змушений думати тепер. Тоді я вирішив припинити нашу дурну суперечку й запропонував дідусеві партію в шахи. За цією грою дід завжди забуває про вік і молодіє на очах. А мені так приємно подарувати моєму дідусеві хоч кілька хвилин молодості!

В існуванні людства дуже важливі абстрактні загальнолюдські цінності. Їх роль і функція обумовлена ​​тим, що людство завжди розвивалося, не стояло на місці, і було успішно в своєму розвитку. Якщо згадати історію, можна констатувати, що навіть життя людини не завжди було цінністю. Раніше на планеті існували країни з рабовласницьким ладом, де такі ж живі люди взагалі не мали ніяких прав. На щастя, зараз все змінилося, це сталося саме завдяки розвитку людських цінностей. Всього цінностей існує багато, хотілося б розповісти про найбільш важливі з них. Найважливішою, звичайно, є цінність людського життя. Ніщо і ніхто не має права забирати в людини життя. На жаль, далеко не всі країни згодні з цим твердженням. Навіть Сполучені Штати Америки, які вважаються однією з найбільш демократичних країн у світі, все ще застосовують смертну кару до деяких злочинців, тим самим нівелюючи цінність людського життя. Проте, думається, що рано чи пізно вони відмовляться від такого виду покарання. Важливою цінністю є здоров’я людини. Відсутність міцного здоров’я завжди пов’язана з великими стражданнями і болем, тому суспільство визнає здоров’я цінністю і прагне забезпечити його якісну охорону. Можливість працювати і отримувати за це гідну винагороду теж можна відносити до істотних людських цінностей. Більш того, оплачувана праця не тільки дозволяє людині харчуватися і задовольняти свої потреби, вона ще й дає настільки необхідне людині відчуття потрібності в цьому житті. Це відчуття також доповнюється відчуттям потрібності в сім’ї. Сім’я – велика цінність практично для кожного. У людини є невід’ємна потреба в продовженні свого роду, тому вона хоче не тільки прожити своє життя, але й побачити своє продовження в дітях.