Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки, визначте тип підрядних речень (означальне, з’ясувальне, обставинне місця, часу, наслідку тощо). 1. І якщо впадеш ти на чужому полі прийдуть з України верби і тополі.

2. Скрізь де не гляну сухі тумани розляглися.

3. Душа моя розкрита для чужого горя як квітка для роси.

4. Кріпаки так затягли пісню що аж луна пішла понад селом.

2) (Бали:4) Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки. Визначте тип

кожної підрядної частини, вид підрядності, до кожного речення намалюйте схему.

Вона добре знала як правильно поділити кошти до кого написати скаргу де поставити сарай кому відписати дворище.

Люблю я бистрину життя прозору глибоку і не ховаюся в затоку де шумовиння і сміття.

ответ:Здрастуй, бабусю! Як ся маєш? Як твоє здоров’я?

У мене все як завжди. Я вчуся, отримую хороші оцінки. Особливо добре у мене виходить відповідати з математики, географії, біології та англійської мови.

Зараз я готуюся виступати за свій клас на конкурсі з біології. Там треба буде розповідати про тварин та показувати картинки з їхнього життя. Я сам шукаю інформацію для конкурсу в книжках і в Інтернеті.

Як там твоя кішка Маркіза? Ти вже знаєш, що у нас вдома живе кошеня Кузя.Воно біленьке та пухнасте. На канікулах я привезу його, щоб показати,

якщо тато дозволить. Кошеня якраз підросте до того часу.

Я сподіваюся, що вони з кішкою будуть гратися разом, адже Маркіза дуже добра та ласкава.

C Лізою ми часто сваримося. Вона стала ходити на танці та постійно хвалиться. Говорить тільки про танці, більше їй нічого не цікаво.Ось така в мене вредна сестра.

Я за тобою дуже скучив. Папа обіцяв, що скоро ми з’їздимо до тебе в гості на свята. Буду з нетерпінням чекати зустрічі. Передавай привіт тітоньці Каті, дядькові Вові та маленькій Наталці!

До побачення!

Твій онук Андрійко

Объяснение: Надеюсь

Маленька крапелька величної держави —

моє село, багато є таких!

Зазнало лиха, бідувань і слави

Воно живе і вічно буде жить!

Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.

Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.

Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.

Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.

У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.

Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.

Через усе село в'юнко в'ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто Харків.

Я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.

Я уособлюю Малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими...