Перепишіть речення, розставте правильно розділові знаки. Виділіть вставні слова, визначте, на яке значення вони вказують
1. Може то птахи приносять на своїх крилах весну?
2. На жаль ми не мали можливості знайти для її тітки квартиру десь ближче.
3. На моє щастя на материні прохання ніхто не зважає.
4. Здавалося він не чув нічого.
5. Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело ?
6. Напевно там водилися й гадюки.
7. Безперечно вам усе тут незнайоме дивне я знаю.
8. Кажуть нібито ці дроти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря.
9. З Олександрівська з Хортиці поет як
10. гадають поїхав до села Покровського.
У кожної живої істоти є потреба робити добро. Мати виховує своїх дітей у любові і справедливості – це є добро. Дитина милується квіткою, не зриваючи, не знищуючи її – як на мене, це теж добро. Тож добро всюди навколо нас, треба лише навчитися його бачити, відчувати, розуміти… У нашому світі складно творити добро. Інколи не помічаєш, як ображаєш іншу людину і тим самим робиш гірше і для себе. Хоча здебільшого добро зароджується в кожному з нас ще з самих перших років життя. Адже у дитинстві тебе найчастіше оточують рідні та близькі люди, які прагнуть зробити твоє життя кращим, навчити тебе чомусь, виховати позитивні якості. І саме тоді дитина розуміє, що таке добро. У ранньому дитинстві дитина рідко стикається зі злом у будь-яких його проявах, але якщо це трапляється, це підриває віру у себе і оточуючих людей – маленька людина ще не готова до такої зустрічі. Проте з часом, коли дитина зростає, вона розуміє, що навколо неї світ не завжди прекрасний, а люди бувають різні.
У певний момент життя перед кожним з нас постає вибір: що ж обрати, по якій стежці йти. Ми – діти природи, діти цього світу, і тому у кожному з нас є і добро, і зло, а що ж ми оберемо, до чого схилимося – залежить тільки від нас самих.
Зараз часто можна почути, що добро зникає з нашого світу, кожен думає тільки сам про себе, до інших нікому діла немає. Але якщо ми бажаємо жити в гарному цивілізованому суспільстві, у світі, де панує добро, починати слід з себе. Якщо це зрозуміє кожен – наш світ обов’язково зміниться на краще. До немічній людині, навчитися співчувати, посміхнутися і привітатися до сусіда – це зовсім не складно – зробити свій внесок до скриньки добрих справ. І тоді просто серцем можна відчути лагідне проміння вдячності і добра, яке обов’язково повертається до того, хто його творить.
Зараз, ми не розуміємо наскільки важливу роль у нашому житті відіграє навколишній світ. Щодня все більше занурюючись у гаджети, ми забуваємо, що таке ліс. Величезні мегаполіси знищили мільйони гектарів родючої землі.
Але одного разу ми схаменемось та зрозуміємо — вже пізно все змінювати, дороги назад немає. У нас не буде свіжої та чистої води, дерева, що дають потрібний нам кисень, вирубані вщент, а на їх місці стоятимуть лиш невикорчувані, старі пні, з яких не буде жодної користі. Тварини та рослини ми побачимо лише в зоопарках та оранжереях, і наші внуки думатимуть: "Для чого взагалі було це нищити?".
Ми створіння, тісно пов"язані із прородою, ми — її частина. Знищивши її, ми знищимо самі себе, свої традиції, свою сутність, перетворившись на бездушних машин.